БАНК — ЕТИМОЛОГІЯ
банк
запозичення з німецької або французької мови;
н. Bank «банк», фр. banque «тс.» походять від іт. banca (banco) «лава, стіл міняйла, банк», яке зводиться до герм. bank «лава»;
р. бр. банк, п. bank, ч. слц. вл. нл. banka, болг. м. ба́нка, схв. бȃнка, слн. bánka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
банкі́вка
«банкнота»
банківни́к
(у грі в карти)
банкі́р
банкува́ти
«держати банк (у грі в карти)»
ба́нок
«банк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| банк | білоруська |
| ба́нка | болгарська |
| banka | верхньолужицька |
| bank «лава» | германські |
| banca «лава, стіл міняйла, банк» (banco) | італійська |
| ба́нка | македонська |
| banka | нижньолужицька |
| Bank «банк» | німецька |
| bank | польська |
| банк | російська |
| бȃнка | сербохорватська |
| banka | словацька |
| bánka | словенська |
| banque «тс.» | французька |
| banka | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України