БАНДИТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
банди́т
через польську мову запозичено з італійської;
іт. bandito «вигнанець, висланий» походить від bandire «висилати», яке зводиться до франк. *bannjan «заслати» (пор. нвн. Bann «заслання»);
у слов’янських мовах семантично і фонетично приєдналось до ба́нда, первісно іншого походження;
р. болг. м. банди́т, бр. банды́т, п. bandyta, ч. слц. bandita, вл. bandit, схв. бàндūт, бàндит, слн. bandít;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бандити́зм
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| банды́т | білоруська |
| банди́т | болгарська |
| bandit | верхньолужицька |
| bandito «вигнанець, висланий» | італійська |
| банди́т | македонська |
| bandyta | польська |
| банди́т | російська |
| бàндūт | сербохорватська |
| bandita | словацька |
| bandít | словенська |
| бàндит | українська |
| *bannjan «заслати» (пор. нвн. Bann «заслання») | франкська |
| bandita | чеська |
| bandire «висилати» | ? |
| ба́нда | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України