БАВИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

досі ототожнюється з утвореннями типу відбавля́ти, збавля́ти і вважається каузативним утворенням від byti «бути» (Фасмер – Трубачев І 101; Sł. prasł. І 197–198; Sadn.– Aitz. VWb. l 101; Bern. I 47 та ін.);

насправді це дві окремі групи утворень, які в усіх слов’янських мовах чітко розрізняються семантично і етимологічно;

ба́вити «розважати, затримувати» пов’язане з псл. основою baviti «говорити, розповідати», похідною від іє. *bhā- «говорити» і збереженою в стсл. обавати «замовляти, заклинати», р.-цсл. обаавьникъ «ворожбит, волхв», обавьникъ «тс.; лікар», с.-цсл. забавати «замовляти, заклинати», схв. заст. зàбавити «наговорити, зганьбити», слн. zabávljati «прискіпуватись, лаятись, виявляти незадоволення», ч. baviti se o čem «розповідати один одному про щось», р. [ба́вить] «говорити», можливо, також бау́тка (‹*бавутка) «приказка», прибау́тка «тс.»;

від значення «розмовляти, розважати розмовами, займати розмовами» до «затримувати» перехід цілком природний (Мельничук Этимология 1967, 61–62);

лит. bõvytis «бавитись, розважатись, займатись» є запозиченням з білоруської або польської мови (Fraenkel І 53);

р. [ба́вить] «гаяти, зволікати», бр. ба́віць «гаяти», др. забавляти «утруднювати, турбувати», n. bawić «перебувати, гаяти, забавляти», ч. baviti «розважати», слц. bavit «тішити, займати, розважати», вл. zabawjeć, болг. ба́вя «затримуюся, забавляю», м. бави «бариться», забави «забавляє», схв. бȁвити «займатися», бȁвити се «перебувати», àзбављати «забавляти», слн. zabávati «тс.», báviti se «займатися»;

на думку Грінченка, зменшувальна форма від гіпотетичного *бава, пов’язаного з дієсловом ба́вити;

непереконливими є спроби пов’язання з коренем by-, тим самим, що в бути (Mikl. EW 26), зокрема з його [різновидом у слові ба́вити (Ильинский РФВ 62, 251–253), або з схв. забòравити «забути», псл. variti «іти вперед» (Trubačev, ZfSl 3, 671), як і з р. ба́рин «пан» (Даль І 49; Краўчук Белар. лінгв. 4, 68).– Мельничук Этимология 1967,60.– Див. ще ба́ри, ба́яти;

значення розвивалось так: «балакати – забалакувати – затримувати розмовами – затримувати»;

залишок псл. bariti «говорити, балакати», спорідненого з ба́ри, похідного від іє. *bhā-, того самого, що і в словах ба́яти, бала́кати та ін;

р. [бари́ть] «затримувати», бр. [бары́ць] «тс.»;

псл. -baviti, каузативна форма до дієслова byti;

можливо, споріднена з дінд. bhãvayati «викликає до життя, оживляє», bhávati «виникло, є, існує», bhaváḥ «походження, народження», bhãváh «існування, буття»;

іє. *bheu-/bhou «рости, виникати; бути»;

безпідставно ототожнюється з ба́вити «розважати», забавля́ти «тс.» і под. (Фасмер І 101; Преобр. І 11; Brückner 18; Machek ESJČ 78; Skok I 124);

р. изба́вить, бр. вы́бавіць, п. wybawić, ч. zbaviti, слц. zbaviť, болг. изба́вям, м. избави, схв. ѝзбавити, стсл. избавити;