АТЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
атю́ (вигук цькування)
очевидно, результат злиття підсилювальної частки а1 і вигуку тю (див.);
бр. ацю́ «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ацю́ «тс.» | білоруська |
тю | ? |
ату́ (вигук цькування)
р. бр. болг. ату́, п. [atuha];
загальноприйнятого пояснення не має;
тлумачиться як слов’янське утворення, аналогічне до атю, ачу́ (Преобр. І 10) або як запозичення з французької мови, в якій вираз à tout «на все» складається з прийменника à «на, до», що походить від лат. ad «до, при», і займенника tout «все, весь», що зводиться до лат. totus «весь» (Шанский ЭСРЯ І 1, 174; Фасмер І 96);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ату́кати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ату́ | білоруська |
ату́ | болгарська |
ad «до, при» | латинська |
totus «весь» | латинська |
atuha | польська |
ату́ | російська |
атю | ? |
ачу́ | ? |
tout «на все» | ? |
à «на, до» | ? |
tout «все, весь» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України