АТЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

атю́ (вигук цькування)

очевидно, результат злиття підсилювальної частки а1 і вигуку тю (див.);
бр. ацю́ «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ацю́ «тс.» білоруська
тю ?

ату́ (вигук цькування)

р. бр. болг. ату́, п. [atuha];
загальноприйнятого пояснення не має;
тлумачиться як слов’янське утворення, аналогічне до атю, ачу́ (Преобр. І 10) або як запозичення з французької мови, в якій вираз à tout «на все» складається з прийменника à «на, до», що походить від лат. ad «до, при», і займенника tout «все, весь», що зводиться до лат. totus «весь» (Шанский ЭСРЯ І 1, 174; Фасмер І 96);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ату́кати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ату́ білоруська
ату́ болгарська
ad «до, при» латинська
totus «весь» латинська
atuha польська
ату́ російська
атю ?
ачу́ ?
tout «на все» ?
à «на, до» ?
tout «все, весь» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України