АТ — ЕТИМОЛОГІЯ

ат «а; от; що там говорити»«ледве, майже» (виг.)(частка)

очевидно, складне утворення з частки а і вказівного елемента тъ, пов’язаного з займенником той;
р. діал. бр. am (виг.) «а; ну його; ну й нехай», др. атъ «хай», п. at «а, е»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
am «а; ну його; ну й нехай» (виг.) білоруська
атъ «хай» давньоруська
at «а, е» польська
am «а; ну його; ну й нехай» (виг.) російська
а і ?
тъ ?
той ?
am «а; ну його; ну й нехай» (виг.) ?

бахма́т «верховий кінь; в’ючний кінь»

не зовсім ясне;
вважається запозиченням з татарської (точніше, ногайської) мови, в якій пояснюється як складне слово, утворене з пахн «широкий» (перс. peḫn «тс.») і ат «кінь», спільнотюркського походження;
виводиться також (Menges Festschr. Cyževśkyj 187–195) від тюрк. Mähmäd «Магомет»;
р. [бахма́т] «малорослий міцний кінь», бр. ст. бахматъ, бохматъ, п. bachmat «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бахмать (1542)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бахматъ білоруська
bachmat «тс.» польська
бахма́т «малорослий міцний кінь» російська
Mähmäd «Магомет» тюркські
бохматъ українська
пахн «широкий» (перс. peḫn «тс.») ?
ат «кінь» ?
бахматъ ?

а́том

запозичення з грецької мови;
гр. ἄτομος «неподільний» утворено на основі ἀ- «не-» і τέμνω «ділю, рубаю, ламаю», спорідненого з псл. tǫnь «тну», укр. тя́ти;
р. болг. м. а́том, бр. а́там, п. ч. вл. atom, слц. слн. atóm, схв. àтōм;
Фонетичні та словотвірні варіанти

атомі́зм
атомі́ст
атомі́стика
атомісти́чний
а́томник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
а́там білоруська
а́том болгарська
atom верхньолужицька
ἄτομος «неподільний» грецька
а́том македонська
atom польська
tǫnь «тну» праслов’янська
а́том російська
àтōм сербохорватська
atóm словацька
atóm словенська
тя́ти українська
atom чеська
ἀ- «не-» ?
τέμνω «ділю, рубаю, ламаю» ?

ату́ (вигук цькування)

тлумачиться як слов’янське утворення, аналогічне до атю, ачу́ (Преобр. І 10) або як запозичення з французької мови, в якій вираз à tout «на все» складається з прийменника à «на, до», що походить від лат. ad «до, при», і займенника tout «все, весь», що зводиться до лат. totus «весь» (Шанский ЭСРЯ І 1, 174; Фасмер І 96);
загальноприйнятого пояснення не має;
р. бр. болг. ату́, п. [atuha];
Фонетичні та словотвірні варіанти

ату́кати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ату́ білоруська
ату́ болгарська
ad «до, при» латинська
totus «весь» латинська
atuha польська
ату́ російська
атю ?
ачу́ ?
tout «на все» ?
à «на, до» ?
tout «все, весь» ?

гутю́ (вигук, яким цькують вовка)

неясне;
можливо, повʼязане з р. ату́ (вигук, яким цькують зайця);
зустрічається також із зворотним порядком складів тюгу́ (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

тю «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ату́ (вигук, яким цькують зайця) російська
тюгу́ (пор.). ?

ота́ма́н «ватажок козацького війська; ватажок, керівник»

виведення з нім. Hauptmann (‹ heubtmann) (Mikl. EW 5; Bern. I 378) помилкове;
з української мови проникло в сусідні, а через російське посередництво як вторинне запозичення – і в сучасні тюркські мови (татарську, киргизьку, казахську, азербайджанську);
ці ж отамани верховодили і під час грабіжницьких наскоків на українські землі;
у татар спочатку, очевидно, означало «старший пастух», букв. «батько пастухів»;
крим.-тат. атаман «великий батько, найстарший» пов’язане з ата «батько» (-ман – збільшувальний суфікс);
запозичення з кримсько-татарської мови;
р. бр. атама́н, др. ватаманъ, п. ч. слц. ataman;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ата́ма́н
атама́нство
ватаманъ «староста» (1422)
отамане́нко «син отамана»
отама́нити
отама́ниха
отама́нівець «козак, що служив у одному з козачих полків лейб-гвардії»
отамані́вна «дочка отамана»
отама́ння (зб.)
отама́нство
отаманува́ти
отама́нша
отама́нщина «опозиційний до радянської влади рух у роки громадянської війни»
підотама́нчий «помічник отамана»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
атама́н білоруська
ватаманъ давньоруська
атаман «великий батько, найстарший» кримсько-татарська
Hauptmann (‹ heubtmann)(Mikl. EW 5; Bern. I 378) німецька
ataman польська
атама́н російська
ataman словацька
ataman чеська
означало «старший пастух» ?
ата «батько» (-ман -- збільшувальний суфікс) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України