АСИГНУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
асигнува́ти
через посередництво російської і польської мов запозичено з латинської;
лат. assignāre «асигнувати, призначати, вказувати» утворено за допомогою префікса ad- (›as-) «при-, до-» від дієслова signāre «вказувати, відзначати», похідного від іменника signum «знак»;
р. ассигнова́ть, бр. асігнава́ць, n. asygnować, ч. asignovati, слц. asignovať, вл. asignacija, болг. асигни́рам, асигну́вам, м. асигнација, схв. асигнирати, слн. asignacija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
асигна́ція
ассигна́ція
(1798)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| асігнава́ць | білоруська |
| асигни́рам | болгарська |
| asignacija | верхньолужицька |
| assignāre «асигнувати, призначати, вказувати» | латинська |
| асигнација | македонська |
| ассигнова́ть | російська |
| асигнирати | сербохорватська |
| asignovať | словацька |
| asignacija | словенська |
| асигну́вам | українська |
| asignovati | чеська |
| ad- «при-, до-» (›as-) | ? |
| signāre «вказувати, відзначати» | ? |
| signum «знак» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України