АП — ЕТИМОЛОГІЯ
апети́т
запозичення з латинської мови;
лат. appetītus «бажання, прагнення» походить від appeto «прагну до чого», утвореного з префікса ad- (›ap-) «до-, при-» і дієслова peto «прагну», спорідненого з дінд. pátati «летить, спускається», дірл. āith «перо», гр. πέτομαι «лечу»;
р. аппети́т, бр. апеты́т, п. apetyt, ч. apetýt, apetyt, слц. слн. apetít, вл. apetit, болг. м. апети́т, схв. апèти́т;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ап
(п)етитъ (XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
апеты́т | білоруська |
апети́т | болгарська |
apetit | верхньолужицька |
πέτομαι «лечу» | грецька |
pátati «летить, спускається» | давньоіндійська |
āith «перо» | давньоірландська |
appetītus «бажання, прагнення» | латинська |
апети́т | македонська |
apetyt | польська |
аппети́т | російська |
апèти́т | сербохорватська |
apetít | словацька |
apetít | словенська |
apetýt | чеська |
apetyt | чеська |
appeto «прагну до чого» | ? |
ad- «до-, при-» (›ap-) | ? |
peto «прагну» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України