АП — ЕТИМОЛОГІЯ

апети́т

запозичення з латинської мови;
лат. appetītus «бажання, прагнення» походить від appeto «прагну до чого», утвореного з префікса ad- (›ap-) «до-, при-» і дієслова peto «прагну», спорідненого з дінд. pátati «летить, спускається», дірл. āith «перо», гр. πέτομαι «лечу»;
р. аппети́т, бр. апеты́т, п. apetyt, ч. apetýt, apetyt, слц. слн. apetít, вл. apetit, болг. м. апети́т, схв. апèти́т;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ап (п)етитъ (XVIII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
апеты́т білоруська
апети́т болгарська
apetit верхньолужицька
πέτομαι «лечу» грецька
pátati «летить, спускається» давньоіндійська
āith «перо» давньоірландська
appetītus «бажання, прагнення» латинська
апети́т македонська
apetyt польська
аппети́т російська
апèти́т сербохорватська
apetít словацька
apetít словенська
apetýt чеська
apetyt чеська
appeto «прагну до чого» ?
ad- «до-, при-» (›ap-) ?
peto «прагну» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України