АНУ-НУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ану́ (вигук)
результат злиття підсилювальної частки а і вигуку ну;
ρ. a ну, [а́но́], бр. ану́, ану́тка, п. anu «нубо, нумо, ну-ну, авжеж; то, отже, тож», нл. anu «ану»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ану
(XVII-- XVIII ст.)
ану-ну́
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ану́ | білоруська |
anu «ану» | нижньолужицька |
anu «нубо, нумо, ну-ну, авжеж; то, отже, тож» | польська |
а́но́ | українська |
ану́тка | українська |
а | ? |
ну | ? |
ну | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України