АНОМАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

анома́лія

запозичено через російську і, можливо, латинську (лат. anōmalía) мови з грецької;
гр. ἀνωμαλία «нерівність, безладність, неправильність» походить від прикметника ἀνώμαλος «нерівний, непостійний, незакономірний», утвореного з префікса ἀν «не-, без-» і прикметника ὁμαλός «рівний», пов’язаного з ὁμός «подібний, схожий, однаковий, спільний», спорідненим з дінд. samáḥ «рівний, той самий», дперс. hama- «подібний, схожий, однаковий», гот. sama «тс.», псл. samь, укр. сам;
р. болг. анома́лия, бр. анама́лія, п. anomalia, ч. anomálie, слц. anomália, вл. anomalija, м. аномалија, схв. аномàлија, анòмāлија, слн. anomalija;
Фонетичні та словотвірні варіанти

аномалный (1619)
анома́льний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
анама́лія білоруська
анома́лия болгарська
anomalija верхньолужицька
sama «тс.» готська
ἀνωμαλία «нерівність, безладність, неправильність» грецька
samáḥ «рівний, той самий» давньоіндійська
hama- «подібний, схожий, однаковий» давньоперська
аномалија македонська
anomalia польська
samь праслов’янська
анома́лия російська
аномàлија сербохорватська
anomália словацька
anomalija словенська
сам українська
анòмāлија українська
anomálie чеська
ἀνώμαλος «нерівний, непостійний, незакономірний» ?
ἀν «не-, без-» ?
ὁμαλός «рівний» ?
ὁμός «подібний, схожий, однаковий, спільний» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України