АНКЕР — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено в староукраїнську мову через посередництво старослов’янської, а в сучасну мову через російську, німецьку (нім. Ánker) і латинську (лат. ancora) та через польську, німецьку (можливо, французьку) і латинську з грецької;

гр. ἅγκῡρα «якір» споріднене з ἀγκύλος «зігнутий, кривий», дінд. áñcati «гне, кривить», апkuśáḥ «гачок, гак», лат. ancus (uncus) «скривлений, зігнутий», дірл. ēcath (ēc-‹ *anc-) «рибальський гачок», двн. angul «тс.», лит. ánka «шнур, зигзаги шляху», р.-цсл. оукоть «якір»;

р. бр. а́нкер, п. ankier, ankra, ч. ст. angor, болг. а́нкер, а́нкър, схв. àнкер, стсл. ан(ь)кура (ан(ь)кира, ан(ь)кыра) «якір»;

запозичення з польської мови;

n. alkierz, як і слц. alkier, arkýr, походить від ч. ст. alkéř, засвоєного з давньоверхньонімецької мови;

двн. arkēre походить від фр. ст. arquiere «амбразура», яке через слат. *arcuarium, arcora зводиться до лат. arcus «арка»;