АМІН — ЕТИМОЛОГІЯ
амі́нь
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. ἀμήν походить від гебр. āmén «дійсно, хай буде так»;
р. ами́нь, бр. амі́н, др. а́минъ, а́минь, п. ч. слц. нл. amen, вл. amen, hamjeń, болг. ами́н, м. амин, схв. амен, амин, слн. ámen, стсл. аминь, аминъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ами́нь
амін
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| амі́н | білоруська |
| ами́н | болгарська |
| amen | верхньолужицька |
| hamjeń | верхньолужицька |
| āmén «дійсно, хай буде так» | гебрайська |
| ἀμήν | грецька |
| а́минъ | давньоруська |
| амин | македонська |
| amen | нижньолужицька |
| amen | польська |
| ами́нь | російська |
| амен | сербохорватська |
| amen | словацька |
| ámen | словенська |
| а́минь | українська |
| амин | українська |
| аминъ | українська |
| amen | чеська |
| аминь | ? |
вітамі́н
неологізм наукової мови, утворений у 1913 р. польським ученим К. Функом з лат. vīta «життя» (від vīvo «живу», спорідненого з псл. žiti, укр. жи́ти) і терміна амі́ни «вид органічних сполук» (від амо́ній);
р. болг. м. витамин, бр. вітамі́н, п. witamina, ч. vitamin, слц. слн. vitamín, схв. витàмин;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вітамінізува́ти
вітаміно́зний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вітамі́н | білоруська |
| витамин | болгарська |
| vīta «життя» (від vīvo «живу», спорідненого з псл. žiti, укр. жи́ти) | латинська |
| витамин | македонська |
| witamina | польська |
| польським | російська |
| витамин | російська |
| витàмин | сербохорватська |
| vitamín | словацька |
| vitamín | словенська |
| vitamin | чеська |
| Функом | ? |
| амі́ни «вид органічних сполук» (від амо́ній) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України