АКОМПАНЕМЕНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
акомпанеме́нт
порівняно нові запозичення через посередництво російської та німецької мов (нім. akkompaníeren «акомпанувати») з французької;
фр. accompagnement, accompagnateur є похідними від accompagner «супроводити, акомпанувати», що в старофранцузькій мові виникло на базі сполучення прийменника à «при, до» (з лат. ad «тс.») та іменника compain «товариш», яке походить від нар.-лат. * companіо «тс.; однокашник», утвореного з прийменника cum (›com-) «з, разом» та іменника pānis «хліб», пов’язаного з pāsco «пасу», спорідненим з псл. pasti, укр. па́сти;
р. аккомпанеме́нт, бр. акампанеме́нт, n. akompaniament, болг. акомпаниме́нт, схв. акомпањирати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
акомпаніа́тор
акомпанува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
акампанеме́нт | білоруська |
акомпаниме́нт | болгарська |
*companіо «тс.; однокашник» | народнолатинська |
pasti | праслов’янська |
аккомпанеме́нт | російська |
акомпањирати | сербохорватська |
па́сти | українська |
accompagnement | французька |
accompagner «супроводити, акомпанувати» | ? |
à «при, до» (з лат. ad «тс.») | ? |
compain «товариш» | ? |
pānis «хліб» | ? |
pāsco «пасу» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України