АЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ай (вигук)
праслов’янське складне утворення з вигуку а і менш ясного й (j), яке могло стояти первісно перед а (пор. вигук яй або вигуки ой, йой і йо) чи після нього, в супроводі якогось наступного голосного, що зредукувався й занепав;
спроби конкретнішого з'ясування первісної форми (Шанский ЭСРЯ І 1, 54; Machek ESJČ 34) поки що малопереконливі;
паралельні утворення дінд. ai, гр. αί, лат. ai, нвн. еі, фр. аїе;
р. бр. болг. ай, п. ч. слц. вл. нл. м. aj, схв. ȃj, слн. àj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
а́йкало
а́йкати
ая́й
«тс.»
(ай-аи)
ая́йкало
ая́йкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ай | білоруська |
| ай | болгарська |
| aj | верхньолужицька |
| αί | грецька |
| ai | давньоіндійська |
| ai | латинська |
| aj | македонська |
| aj | нижньолужицька |
| еі | нововерхньонімецька |
| aj | польська |
| ай | російська |
| ȃj | сербохорватська |
| aj | словацька |
| àj | словенська |
| аїе | французька |
| aj | чеська |
| а (j) | ? |
| й (j) | ? |
| а (пор. вигук яй або вигуки ой, йой і йо) | ? |
ай «але; та й» (спол.)
результат злиття сполучників a та і (й), як у тай;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| a (й) | ? |
| і (й) | ? |
| тай | ? |
гай-гай (емоційний вигук; вигук для відгону хижих птахів)
поширене також в інших індоєвропейських (дінд. свн. фр. ст. рум. hai) i неіндоєвропейських мовах (напр., тат. һай, һай-һай – вигуки для вираження емоцій);
результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, паралельний до ай;
п. [haj] (емоційний вигук; імперативний вигук до тварин), ч. haj (імперативний вигук до птахів), схв. hȃj (емоційний вигук);
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́йкати
«кричати гай»
гайна́
(вигук для відгону яструба)
гая
(вигук для відгону птахів)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| haj (емоційний вигук; імперативний вигук до тварин) | польська |
| hȃj (емоційний вигук) | сербохорватська |
| haj (імперативний вигук до птахів) | чеська |
| ай | ? |
ой (вигук для вираження різноманітних почуттів; емоційно-експресивна або підсилювальна частка)
результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, паралельний до ай, о2, ох;
р. бр. болг. ой, п. ч. слц. oj, м. oj, схв. jо̑j, слн. jój;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ой-о́й
ой-ой-о́й
оййойо́й
(вигук здивування й болю)
о́йкання
о́йкати
о́йкіт
о́йкнути
ойо́йкання
ойо́йкати
ойо́йкнути
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ой | білоруська |
| ой | болгарська |
| oj | македонська |
| oj | польська |
| ой | російська |
| j | сербохорватська |
| oj | словацька |
| jój | словенська |
| oj | чеська |
| ай | ? |
| о | ? |
| ох | ? |
яй «вигук на вираження здивування, болю»
близько споріднене з вигуком ай, від якого, як його варіант, відрізняється наявністю початкового звука й-;
ч. jej (виг.) «ах!», слц. jaj «(на вираження болю) ай!; (на вираження смутку) ой!, ох!», слн. jâj «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
я́йкати
«кричати яй, скаржитися, ойкати»
яйкоті́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| jaj «(на вираження болю) ай!; (на вираження смутку) ой!, ох!»«тс.» | словацька |
| jâj «(на вираження болю) ай!; (на вираження смутку) ой!, ох!»«тс.» | словенська |
| ай | українська |
| jej «ах!» (виг.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України