АЖ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
аж
псл. aže;
результат злиття сполучника а і частки же з дальшим відпадінням кінцевого ненаголошеного -е;
р. [аж, а́жно, а́жник], бр. аж, ажно́, др. аже «що; якщо; аж; аж от», ажь, «тс.», п. aż «аж; поки; як тільки», [aże, ażno], ст. aże «тс.», ч. слц. až «аж; поки», нл. až «до; що; щоб; поки», ažo «тс.», схв. ст. аr(е) ‹ ‹ *aže «бо; аж», слн. ст. àr «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аже́нь
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
аж | білоруська |
аже «що; якщо; аж; аж от» | давньоруська |
až «до; що; щоб; поки»«тс.» | нижньолужицька |
ažo «до; що; щоб; поки»«тс.» | нижньолужицька |
aż «аж; поки; як тільки» | польська |
aže | праслов’янська |
аr(е) ‹ *aže «бо; аж» | сербохорватська |
až «аж; поки» | словацька |
àr «тс.» | словенська |
а́жно | українська |
а́жник | українська |
ажно́ | українська |
ажь «тс.» | українська |
aże | українська |
ażno | українська |
až «аж; поки» | чеська |
а | ? |
же | ? |
аж | ? |
aże «тс.» | ? |
аr(е) ‹ *aže «бо; аж» | ? |
àr «тс.» | ? |
о́ниж «аж»
результат злиття вказівної частки он, [оне] з часткою же (ж);
паралельне до аж, ані́ж;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
он | ? |
оне (ж) | ? |
аж | ? |
ані́ж | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України