АДВОКАТУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
адвока́т
запозичення з німецької мови;
нвн. Advokát походить від лат. advocātus «обізнаний юрист, судовий захисник, адвокат», букв, «запрошений (для ведення судової справи)», дієприкметника від дієслова advocāre «закликати, запрошувати (також для ведення судової справи)», утвореного з префікса ad- «при-, за-, до-» і дієслова vocāre «кликати, гукати»;
р. болг. м. адвока́т, бр. адвака́т, п. adwokat, [adukat, adukant], ч. слц. слн. advokát, вл. adwokat, схв. адво́кāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
адвока́тство
адвокатува́ти
адвокату́ра
адука́т
адункат
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адвака́т | білоруська |
| адвока́т | болгарська |
| adwokat | верхньолужицька |
| advocātus «обізнаний юрист, судовий захисник, адвокат» | латинська |
| адвока́т | македонська |
| Advokát | нововерхньонімецька |
| adwokat | польська |
| адвока́т | російська |
| адво́кāт | сербохорватська |
| advokát | словацька |
| advokát | словенська |
| adukat | українська |
| adukant | українська |
| advokát | чеська |
| advocāre «закликати, запрошувати (також для ведення судової справи)» | ? |
| ad- «при-, за-, до-» | ? |
| vocāre «кликати, гукати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України