АГАКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ага́ (вигук ствердження, здогаду, пригадування, привернення уваги тощо)
очевидно, результат злиття двох часток займенникового походження а і га з давнім придиховим h (не g);
пор. аналогічні утворення еге́, ого́ (Фортунатов ИТ II 218–219, 226);
наявність таких вигуків і в неслов’янських мовах (нвн. англ. рум. іт. аһа) дозволяє припускати також інший шлях утворення – подвоєння чи емфатичного подовження аa з епентетичним придиховим г;
р. бр. ага́, п. ч. слц. aha, болг. аха́, схв. ȁхa, a-xȁ, слн. ahá;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ага́кало
ага́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ага́ | білоруська |
| аха́ | болгарська |
| aha | польська |
| ага́ | російська |
| ȁхa | сербохорватська |
| aha | словацька |
| ahá | словенська |
| a-xȁ | українська |
| aha | чеська |
| а (не g) | ? |
| га (не g) | ? |
| аналогічні | ? |
| ого́ | ? |
| аa з | ? |
аги́ «тьху» (вигук незадоволення, лайки)
складне слово, утворене з вигуків а і ги (гий, гі, гій) «тю»;
п. a hyj «геть» (вигук, яким відганяють собак);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ага́й
ага́кати
агі́
агі́й
«тс.»
агі́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| a hyj «геть» (вигук, яким відганяють собак) | польська |
| ги «тю» (гий, гі, гій) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України