АВАНТУРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
авантю́ра
запозичено з французької мови двома шляхами: через польську і російську мови;
фр. aventure походить від слат. *adventura «те, що має відбутись», пов’язаного з лат. advenīre «відбуватись, траплятись», утвореним з префікса ad«до-, при-», спорідненого з гот. дісл. днн. at «до, при, на», і дієслова venīre «приходити», очевидно, спорідненого з гр. βαίνω «іду», дінд. gámati «іде», гот. qiman «приходити», нвн. kommen «тс.»;
р. болг. авантю́ра, бр. м. схв. аванту́ра, п. awantura, ч. avantura, avantýra, слц. слн. avantúra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аванту́ра
аванту́рник
авантурува́ти
авантюри́зм
авантюри́ст
авантю́рник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аванту́ра | білоруська |
| авантю́ра | болгарська |
| at «до, при, на» | готська |
| qiman «приходити» | готська |
| βαίνω «іду» | грецька |
| gámati «іде» | давньоіндійська |
| at «до, при, на» | давньоісландська |
| at «до, при, на» | давньонижньонімецька |
| advenīre «відбуватись, траплятись» | латинська |
| аванту́ра | македонська |
| kommen «тс.» | нововерхньонімецька |
| awantura | польська |
| авантю́ра | російська |
| аванту́ра | сербохорватська |
| *adventura «те, що має відбутись» | середньолатинська |
| avantúra | словацька |
| avantúra | словенська |
| aventure | французька |
| avantura | чеська |
| avantýra | чеська |
| ad «до-, при-» | ? |
| venīre «приходити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України