А — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
а (сполучник, частка, вигук пізнавання, пригадування тощо)
псл. а;
споріднене з дінд. ā «і», āt «потім, тоді, і, то», ав. āat «потім, і, та» і, подібно до них, є результатом функціональної видозміни однієї чи кількох відмінкових форм колишнього вказівного займенника *’е-/’о- з пізніше зниклим ларингальним приголосним у корені перед голосним;
результатами видозміни інших форм того самого займенника є сполучники і, [о(би)] пор. аналогічне співвідношення голосних у сполучниках та, то, др. ти, стсл. ти, утворених від різних форм вказівного займенника t-;
після звукового збігу а1 з вигуком а2 вигукові функції обох слів у праслов’янській мові частково змішались;
думка про походження сполучника а з первісного вигуку (Holub-Kop. 59; Kurz Slavia 24, 144; Skok I 1) недостатньо обґрунтована;
лит. õ «а» може бути запозиченням із слов'янських мов;
р. бр. нл. Болг. м. а «тс.», др. а «а, і, то», п. схв. слн. а «а, і», ч. а «і, а», слц. вл. а «і», полаб. ә «тс.», стсл. а «а, і, же»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| āat «потім, і, та» | авестійська |
| *'е-/'о- | авестійська |
| а «тс.» | білоруська |
| а «тс.» | болгарська |
| а «і» | верхньолужицька |
| ā «і» | давньоіндійська |
| āt «потім, тоді, і, то» | давньоіндійська |
| ти | давньоруська |
| а «а, і, то» | давньоруська |
| õ «а» | литовська |
| а «тс.» | македонська |
| а «тс.» | нижньолужицька |
| ә «тс.» | полабська |
| а «а, і» | польська |
| а | праслов’янська |
| а «тс.» аиаппии | російська |
| а «а, і» | сербохорватська |
| а «і» | словацька |
| а «а, і» птипт | словенська |
| а «а, і, же» | старослов’янська |
| а «і, а» | чеська |
| ти | ? |
а (вигук болю, переляку тощо)
наявний в усіх слов’янських і багатьох неслов’янських мовах;
результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, який після звукового збігу з багатозначним словом а1 зблизився з ним і в сфері вигукових функцій;
аво́ «ось»
складне утворення з часток а і *во «от» (і вказівного займенника с. р. се) (Даль, 1880, І, 3);
менш переконливим є пояснення р. авось як результату злиття а і осе (Буслаев 157; Соболевский Лекции 95; Грот САН 1891, І 8; Фасмер І 59; Шанский ЭСРЯ І 1, ЗО) або а, ово і се (Zubatý LF 36, 112, 341; Горяев 1; Bern. I 21; Преобр. І 1; Sł. prasł. I 165);
р. аво́сь «можливо; от», бр. [аво́] «от», др. авосе «от», n. awo «от; можливо, адже», серб. ст. аво «ось, а ось», болг. ст. аво «от; раптом», схв. ст. avo «от»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аво́сь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аво́ «от» | білоруська |
| аво «от; раптом» | болгарська |
| авосе «от»«от; можливо, адже» | давньоруська |
| авось | російська |
| а | російська |
| осе | російська |
| avo «от» | сербохорватська |
| а і *во «от» (і вказівного займенника с. р. се) | ? |
| ово і се | ? |
| аво́сь «можливо; от» | ? |
| аво «ось, а ось» | ? |
| аво «ось, а ось» | ? |
| аво «от; раптом» | ? |
| avo «от» | ? |
ага́ (вигук ствердження, здогаду, пригадування, привернення уваги тощо)
очевидно, результат злиття двох часток займенникового походження а і га з давнім придиховим h (не g);
пор. аналогічні утворення еге́, ого́ (Фортунатов ИТ II 218–219, 226);
наявність таких вигуків і в неслов’янських мовах (нвн. англ. рум. іт. аһа) дозволяє припускати також інший шлях утворення – подвоєння чи емфатичного подовження аa з епентетичним придиховим г;
р. бр. ага́, п. ч. слц. aha, болг. аха́, схв. ȁхa, a-xȁ, слн. ahá;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ага́кало
ага́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ага́ | білоруська |
| аха́ | болгарська |
| aha | польська |
| ага́ | російська |
| ȁхa | сербохорватська |
| aha | словацька |
| ahá | словенська |
| a-xȁ | українська |
| aha | чеська |
| а (не g) | ? |
| га (не g) | ? |
| аналогічні | ? |
| ого́ | ? |
| аa з | ? |
аѓу (вигук, яким відганяють курей або гусей)
відоме лише в українській мові складне утворення з вигуків а1 і гуш (уш) або, можливо, втраченого в цьому значенні гу;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аву́ш
аву́ша
агу́ш
агу́ша
ау́ш
ау́ша
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з (уш) | ? |
| а (уш) | ? |
| гуш (уш) | ? |
| гу | ? |
адже́
очевидно, результат злиття виразу а (от) же;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аже
(XVII ст.)
аже́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а (от) | ? |
ади́ «дивись»
результат злиття частки а і диви́ (-і́ться]) у вигуковій функції при одночасному скороченні диви;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аді́ть
«дивіться»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а (-і́ться]) | ? |
| диви́ (-і́ться]) | ? |
адре́са
запозичено з німецької мови, можливо, через польську;
нім. Adrésse походить від фр. adresse «адреса», пов’язаного з дієсловом adresser «скеровувати, адресувати», утвореним з префікса а«при-, до-», що зводиться до лат. ad«тс.», і дієслова dresser «підіймати, ставити» як видозміни нар.-лат. *directiaге, похідного від лат. dīrectus «прямий»;
р. а́дрес, бр. а ́драс, п. adres, [adresa], ч. слц. вл. нл. adresa, болг. адре́с, м. адреса, схв. адрèса, слн. adrésa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
а́дрес
адреса́нт
адреса́т
адресува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а ́драс | білоруська |
| адре́с | болгарська |
| adresa | верхньолужицька |
| ad «тс.» | латинська |
| dīrectus «прямий» | латинська |
| адреса | македонська |
| *directiaге | народнолатинська |
| adresa | нижньолужицька |
| Adrésse | німецька |
| adres | польська |
| а́дрес | російська |
| адрèса | сербохорватська |
| adresa | словацька |
| adrésa | словенська |
| adresa | українська |
| adresse «адреса» | французька |
| adresa | чеська |
| adresser «скеровувати, адресувати» | ? |
| а «при-, до-» | ? |
| dresser «підіймати, ставити» | ? |
аду́зь (вигук, яким відганяють голубів)
складне утворення з підсилювальної частки а і не зафіксованого окремо вигуку -дузь, можливо, пов’язаного з п. duś (вигук для підкликання голубів);
Фонетичні та словотвірні варіанти
адуз
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| duś (вигук для підкликання голубів) | польська |
| а | ? |
| -дузь | ? |
аду́нь (вигук, яким відганяють індиків)
складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку [дунь (дунь-дунь...)], вживаного для підкликання індиків;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а (дунь-дунь...)] | ? |
| дунь (дунь-дунь...)] | ? |
аж
псл. aže;
результат злиття сполучника а і частки же з дальшим відпадінням кінцевого ненаголошеного -е;
р. [аж, а́жно, а́жник], бр. аж, ажно́, др. аже «що; якщо; аж; аж от», ажь, «тс.», п. aż «аж; поки; як тільки», [aże, ażno], ст. aże «тс.», ч. слц. až «аж; поки», нл. až «до; що; щоб; поки», ažo «тс.», схв. ст. аr(е) ‹ ‹ *aže «бо; аж», слн. ст. àr «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аже́нь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аж | білоруська |
| аже «що; якщо; аж; аж от» | давньоруська |
| až «до; що; щоб; поки»«тс.» | нижньолужицька |
| ažo «до; що; щоб; поки»«тс.» | нижньолужицька |
| aż «аж; поки; як тільки» | польська |
| aže | праслов’янська |
| аr(е) ‹ *aže «бо; аж» | сербохорватська |
| až «аж; поки» | словацька |
| àr «тс.» | словенська |
| а́жно | українська |
| а́жник | українська |
| ажно́ | українська |
| ажь «тс.» | українська |
| aże | українська |
| ażno | українська |
| až «аж; поки» | чеська |
| а | ? |
| же | ? |
| аж | ? |
| aże «тс.» | ? |
| аr(е) ‹ *aže «бо; аж» | ? |
| àr «тс.» | ? |
ай (вигук)
праслов’янське складне утворення з вигуку а і менш ясного й (j), яке могло стояти первісно перед а (пор. вигук яй або вигуки ой, йой і йо) чи після нього, в супроводі якогось наступного голосного, що зредукувався й занепав;
спроби конкретнішого з'ясування первісної форми (Шанский ЭСРЯ І 1, 54; Machek ESJČ 34) поки що малопереконливі;
паралельні утворення дінд. ai, гр. αί, лат. ai, нвн. еі, фр. аїе;
р. бр. болг. ай, п. ч. слц. вл. нл. м. aj, схв. ȃj, слн. àj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
а́йкало
а́йкати
ая́й
«тс.»
(ай-аи)
ая́йкало
ая́йкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ай | білоруська |
| ай | болгарська |
| aj | верхньолужицька |
| αί | грецька |
| ai | давньоіндійська |
| ai | латинська |
| aj | македонська |
| aj | нижньолужицька |
| еі | нововерхньонімецька |
| aj | польська |
| ай | російська |
| ȃj | сербохорватська |
| aj | словацька |
| àj | словенська |
| аїе | французька |
| aj | чеська |
| а (j) | ? |
| й (j) | ? |
| а (пор. вигук яй або вигуки ой, йой і йо) | ? |
ака́ч (вигук, яким відганяють качок)
складне утворення з підсилювальної частки а і вживаного для відгону качок вигуку кача́, похідного від іменника ка́чка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | ? |
| кача́ | ? |
| ка́чка | ? |
ако́з (вигук, яким відганяють кіз)
складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку коз, пов’язаного з іменником коза;
бр. [акы́з] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аки́зь
акі́зь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| акы́з «тс.» | білоруська |
| а | ? |
| коз | ? |
| коза | ? |
ако́сь (вигук, яким відганяють коней)
складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кось;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ако́ськи
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | ? |
| кось | ? |
ако́т (вигук, яким відганяють котів)
складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кот(а),– Див. ще а1, кіт;
бр. [ако́та], п. [a kota];
Фонетичні та словотвірні варіанти
ако́та́
акоту́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ако́та | білоруська |
| a kota | польська |
| а | ? |
| кот | ? |
| кот | ? |
| ще | ? |
аку́р (вигук, яким відганяють індиків)
складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кур, вживаного для підкликання індиків;
пор. [кура́] (вигук для відгону індиків);
Фонетичні та словотвірні варіанти
аку́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | ? |
| кур | ? |
| кура́ (вигук для відгону індиків) | ? |
а́ле́ (сполучник)
результат злиття сполучника а та обмежувальної частки ле, тепер збереженої лише в діалектах;
зіставлення з гр. ἀλλά «але» (Machek ESJČ 35) необґрунтоване;
р. [але́], бр. але́, п. ч. слц. вл. нл. ale, болг. [але], схв. [ale];
Фонетичні та словотвірні варіанти
але
(XIV ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| але́ | білоруська |
| але | болгарська |
| ale | верхньолужицька |
| ἀλλά «але» | грецька |
| ale | нижньолужицька |
| ale | польська |
| ale | сербохорватська |
| ale | словацька |
| ale | чеська |
| а | ? |
| ле | ? |
| але́ | ? |
але (питальна і ствердна частка; вигук)
результат злиття частки (або вигуку) а та частки ле, що тепер виступає лише в діалектах;
р. болг. [але́], бр. але́, п. ч. слц. вл. нл. ale, схв. [ȁlé];
Фонетичні та словотвірні варіанти
але
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| але́ | білоруська |
| але́ | болгарська |
| ale | верхньолужицька |
| ale | нижньолужицька |
| ale | польська |
| але́ | російська |
| ȁlé | сербохорватська |
| ale | словацька |
| ale | чеська |
| а | ? |
| ле | ? |
ало́ «ану»
паралельне до ану́, а́ле́ складне утворення з частки а і однієї з форм давньої займенникової основи 1-, тієї самої, що і в ле, лем, але;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ану́ | ? |
| а́ле́ | ? |
| а | ? |
| ле | ? |
| лем | ? |
| але | ? |
алю́ (вигук, яким відганяють свиней Г; для підкликання телят ВеБ)
складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку лю, можливо, вживаного в минулому для підкликання худоби;
n. [alu, alusie] (вигук для підкликання свиней);
Фонетичні та словотвірні варіанти
алю́ськи
(вигук для підкликання телят)
алю́шки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | ? |
| лю | ? |
| alu (вигук для підкликання свиней) | ? |
| alusie (вигук для підкликання свиней) | ? |
аль «але» (сполучник)
очевидно, результат скорочення давньоруського сполучника али «тс.; або» (пор. р. [а́ли] «чи, хіба», аль «тс.», бр. [алі́] «але»), який, разом з п. ст. ali «але; поки», болг. али́ «хіба; або; але», м. али «або», схв. ȁли «але; або; хіба», слн. àli «або; але» зводиться до псл. ali «але; або», утвореного з сполучника а і частки li;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| али́ «хіба; або; але» | болгарська |
| али «або» | македонська |
| ali «але; поки» | польська |
| ali «але; або» | праслов’янська |
| ȁли «але; або; хіба» | сербохорватська |
| àli «або; але» | словенська |
| али «тс.; або» (пор. р. [а́ли] «чи, хіба», аль «тс.», бр. [алі́] «але») | ? |
| ali «але; поки» | ? |
| а | ? |
а́мба «баста, кінець» (виг.)
запозичено з італійської мови через посередництво російської, де ненаголошене о перейшло в а;
іт. ambo «обидва; два номери в лотереї, що дають право на виграш» походить з лат. ambō «обидва», спорідненого з лит. abù, псл. oba, укр. [оба́];
р. бр. а́мба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́мба
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а́мба | білоруська |
| ambo «обидва; два номери в лотереї, що дають право на виграш» | італійська |
| ambō «обидва» | латинська |
| abù | литовська |
| oba | праслов’янська |
| а́мба | російська |
| оба́ | українська |
| о | ? |
| а | ? |
ана́ліз
запозичення з латинської або з французької мови;
фр. analyse походить від лат. analysis, запозиченого, в свою чергу, з грецької мови, в якій ἀνάλυσις «розклад, розкладання, розчленування, аналіз» є похідним від дієслова ἀναλύω «відв’язую, розв’язую, досліджую, аналізую», утвореного з префікса ἀνα- із значенням підсилювання (можливо, спорідненого з псл. na-, укр. на-) і дієслова λύω «розв’язую, відв’язую», спорідненого з лат. luo «звільняю», дінд. lū-na «відрізаний», гот. lun «викуп», дангл. ālynnan «виручати, визволяти, рятувати», тох. А, В lut- «віддаляти», вірм. lucanem «розв’язувати»;
р. ана́лиз, ст. анализис, бр. аналіз, п. вл. analiza, ч. слц. analýza, болг. ана́ли́за, ана́лиз, м. схв. анали́за, слн. analíza;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аналіза́тор
аналізува́ти
аналі́тик
аналі́тика
аналіти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аналіз | білоруська |
| ана́ли́за | болгарська |
| analiza | верхньолужицька |
| lucanem «розв’язувати» | вірменська |
| lun «викуп» | готська |
| ālynnan «виручати, визволяти, рятувати» | давньоанглійська |
| lū-na «відрізаний» | давньоіндійська |
| analysis | латинська |
| luo «звільняю» | латинська |
| анали́за | македонська |
| analiza | польська |
| ана́лиз | російська |
| анали́за | сербохорватська |
| analýza | словацька |
| analíza | словенська |
| ана́лиз | українська |
| analyse | французька |
| analýza | чеська |
| ἀνάλυσις «розклад, розкладання, розчленування, аналіз» | ? |
| ἀναλύω «відв’язую, розв’язую, досліджую, аналізую» | ? |
| λύω «розв’язую, відв’язую» (можливо, спорідненого з псл. na-, укр. на-) | ? |
| А | ? |
| lut- «віддаляти» | ? |
| анализис | ? |
а́нде «онде, там»
складний прислівник, що тлумачиться як результат злиття вказівної частки [*ан], співвідносної з он, і прислівника де (Німчук НЗ УжДУ 35, 45);
могло виникнути і внаслідок злиття частки а з прислівником онде;
Фонетичні та словотвірні варіанти
а́ндека
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *ан | ? |
| он | ? |
| де | ? |
| а | ? |
| онде | ? |
ані́ (заперечна частка, сполучник)
результат злиття часток (сполучників) а і ні;
бр. ані́, п. ч. слц. вл. слн. діал. ani;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ани
ани
(XVI ст.)
ані́-ані́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ані́ | білоруська |
| ani | верхньолужицька |
| ani | польська |
| ani | словацька |
| ani | словенська |
| ani | чеська |
| а | ? |
| ні | ? |
| ani | ? |
ано́ «ану»
(вигук, яким відганяють собак) ЛЧерк;
паралельне до ану́ складне утворення з підсилювальної частки а і обмежувальної частки но, збереженої в складі частки [іно́] «тільки» та в спонукальних виразах типу іди́-но;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аньо́
(вигук, яким відганяють собак)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ану́ | ? |
| а | ? |
| но | ? |
| іно́ «тільки» | ? |
| іди́-но | ? |
ану́ (вигук)
результат злиття підсилювальної частки а і вигуку ну;
ρ. a ну, [а́но́], бр. ану́, ану́тка, п. anu «нубо, нумо, ну-ну, авжеж; то, отже, тож», нл. anu «ану»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ану
(XVII-- XVIII ст.)
ану-ну́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ану́ | білоруська |
| anu «ану» | нижньолужицька |
| anu «нубо, нумо, ну-ну, авжеж; то, отже, тож» | польська |
| а́но́ | українська |
| ану́тка | українська |
| а | ? |
| ну | ? |
| ну | ? |
а-пу́ль (вигук, яким відганяють індиків)
складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку пуль, вживаного для підкликання індиків;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | ? |
| пуль | ? |
ариш (вигук, яким відганяють овець)
складне утворення (в останніх двох варіантах фонетично видозмінене) з підсилювальної частки а та вигуку риши, що є, очевидно, видозміною вигуку рист;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарш
герш
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | ? |
| риши | ? |
| рист | ? |
аса́ (вигук, яким відганяють свиней та овець)
складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку [са], яким відганяють свиней;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | ? |
ась-є́к «здається»
складне слово не цілком ясного походження;
можливо, виникло з а + се + єк, де єк – регулярний фонетичний відповідник літературному як у частині південно-західних говірок;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | ? |
| се + єк | ? |
| єк | ? |
| як у | ? |
а-сьо́к (вигук, яким відганяють лошат)
складне утворення з частки а і вигуку сьок, що виник, можливо, з ко́ся (назва коня в дитячій мові) або з вигуку ксьо внаслідок метатези й скорочення при швидкому повторенні слова у вигуку;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | ? |
| сьок | ? |
| ко́ся (назва коня в дитячій мові) | ? |
ата́сь (вигук, яким відганяють качок)
складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку тась, вживаного для підкликання качок;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | ? |
| тась | ? |
ато́ «так, аякже»
результат злиття сполучника а і частки то, очевидно, у виразах типу: а то ж як, а то ж де, а то ж що і под;
р. [ато́] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ато́ж
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ато́ «тс.» | російська |
| а | ? |
| то | ? |
| а то ж як | ? |
| а то ж де | ? |
| а то ж що | ? |
аче́й «можливо, принаймні, хоча б»
результат злиття сполучника а з займенниковим елементом če (че), спорідненим з болг. че «що» (спол.), лат. -que «і», дінд. са, гр. τέ «тс.», ie. *kue;
кінцеве -й може бути залишком енклітичної частки і, кінцеве -нь – заперечної частки ні (пор. п. ст. acz nic) або давньої вказівної частки -ni;
бр. [аче́й] «хіба що», [ач] «хоч, якщо», др. ачи «можливо», аче «якщо, хоча», п. ст. acz «будь-» (aczkoli «коли б, якщо б, хоч»), acz nic «принаймні», ч. ст. ač «якщо; хоча», аčе «тс.», вл. hač «хоча», стсл. аче «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ач
«тс.»
аче́нь
ачи́й
«тс.; хіба, чи»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аче́й «хіба що» | білоруська |
| че «що» (спол.) | болгарська |
| hač «хоча» | верхньолужицька |
| τέ «тс.» | грецька |
| са | давньоіндійська |
| ачи «можливо» | давньоруська |
| -que «і» | латинська |
| acz «будь-»«коли б, якщо б, хоч»«принаймні» (aczkoli ), acz nic | польська |
| ач «хоч, якщо» | українська |
| аче «якщо, хоча» | українська |
| аčе «тс.» | українська |
| ač «якщо; хоча» | чеська |
| а (че) | ? |
| *k | ? |
| -й | ? |
| і | ? |
| -нь (пор. п. ст. acz nic) | ? |
| ні (пор. п. ст. acz nic) | ? |
| acz «будь-»«коли б, якщо б, хоч»«принаймні» (aczkoli ), acz nic | ? |
| ač «якщо; хоча» | ? |
| аче «тс.» | ? |
бага́тий
псл. bogatъ «той, хто має великий наділ», похідне від *bogъ «доля, майно, багатство»;
дінд. bhágaḥ «маєток, щастя», пов’язане з bhájati «надавати, давати, наділяти», ав. baga-, Ьаүа- «бог, господь», тох. A pāk, тох. В pāke «частина, доля», алб. bagëtí «скотина, велика рогата худоба, тяглова худоба»;
в українській мові ба- замість бовиникло як результат асиміляції до а в наступному складі (пор. кажан, калач, качан, халява та ін.);
лит. bagótas, лтс. bagâts «багатий» є запозиченнями з слов’янських мов;
думка (Trautmann 23) про давню спорідненість цих слів із слов’янськими неприйнятна;
р. бога́тый, бр. бага́ты, др. богатыи, п. нл. bogaty, ч. слц. bohatý, вл. bohaty, болг. бога́т, м. богат, схв. бòгат, бòгати, слн. bogàt, стсл. богатъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
багатиня́
«багач»
багати́р
багатирня́
багати́рство
багати́тися
багаті́й
багаті́ти
бага́то
бага́тство
бага́тшати
багатшими
«збагачувати»
бага́тько
бага́тьмо
«велика кількість, купа, безліч»
бага́цько
бага́ч
багачня́
бога́тий
богати́ня
«тс.»
богати́р
«багач»
богати́рство
бога́то
бога́тство
бога́ч
бога́чий
«багацький»
збага́чувальний
збага́чувати
збага́чувач
убога́чення
«збагачення»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| baga- | авестійська |
| bagëtí «скотина, велика рогата худоба, тяглова худоба» | албанська |
| бага́ты | білоруська |
| бога́т | болгарська |
| bohaty | верхньолужицька |
| bhágaḥ «маєток, щастя» | давньоіндійська |
| богатыи | давньоруська |
| bagâts «багатий» | латиська |
| bagótas | литовська |
| богат | македонська |
| bogaty | нижньолужицька |
| bogaty | польська |
| bogatъ «той, хто має великий наділ» | праслов’янська |
| бога́тый | російська |
| бòгат | сербохорватська |
| bohatý | словацька |
| bogàt | словенська |
| богатъ | старослов’янська |
| бòгати | українська |
| bohatý | чеська |
| *bogъ «доля, майно, багатство» | ? |
| bhájati «надавати, давати, наділяти» | ? |
| Ьаүа- «бог, господь» | ? |
| A | ? |
| pāke «частина, доля» | ? |
| ба- (пор. кажан, калач, качан, халява та ін.) | ? |
| а (пор. кажан, калач, качан, халява та ін.) | ? |
бал «вечір з танцями»
через російську (варіант з твердим л) і польську (з м’яким ль) мови запозичено з французької;
фр. bal (первісно «танець») утворене від дієслова baller «танцювати», що походить від гр. βαλλíζω «танцюю», пов’язаного з βάλλω «кидаю», можливо, спорідненим з тох. А, В klā «падати», ав. ni-γrā-ire «жбурляються» (пас.);
р. болг. м. бал, бр. баль, п. нл. bal, ч. слц. слн. bál, схв. бȃл;
Фонетичні та словотвірні варіанти
балува́ти
«проводити час на балах»
баль
«пишна гулянка, п’янка»
балюва́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ni-γrā-ire «жбурляються» (пас.) | авестійська |
| баль | білоруська |
| бал | болгарська |
| βαλλíζω «танцюю» | грецька |
| бал | македонська |
| bal | нижньолужицька |
| bal | польська |
| бал | російська |
| бȃл | сербохорватська |
| bál | словацька |
| bál | словенська |
| bal утворене від дієслова baller «танцювати» (первісно «танець») | французька |
| bál | чеська |
| βάλλω «кидаю» | ? |
| А | ? |
| klā «падати» | ? |
бідола́ха
Потебня (РФВ 1882 VII 70) розглядав як похідне утворення від основи бід- із суфіксами -ол- і -аг-;
тлумачення (Львов BKP IV 167–169) як складного утворення з основ бід-(а) і лаг-/лог-, лег-, пор. р. сулага «дерев’яні столярні лещата», тобто як «людина, що лежить у біді (з бідою)», сумнівне;
р. бедола́га, бедола́ха (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бідала́ка
бідола́га
бідола́йчик
бідола́к
бідола́ка
бідола́х
бідола́шка
бідора́ка
бідора́ха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сулага «дерев’яні столярні лещата» | російська |
| бедола́га | російська |
| бедола́ха (з укр.) | українська |
| бід- | ? |
| ол- | ? |
| аг- | ? |
| бід- | ? |
| а | ? |
| лаг- | ? |
| лог- | ? |
| лег- | ? |
| сулага «дерев’яні столярні лещата» | ? |
| як «людина, що лежить у біді (з бідою)» | ? |
брат
псл. bratrъ, bratъ;
споріднене з гр. φρατηρ, φρατωρ «член фратрії», прус. brāti, bratrikai (мн. зменш.) «братки», лит. broterelis «братик», лтс. brātarītis «братець», дінд. bhratā «брат», ав. brātar-, ос. ärvad, вірм. ełbair, лат. frāter, ірл. brāthir, гот. brōþar, двн. bruoder, тох. А рrасаr, тох. В procer «тс.»;
пор. ще зменш. лит. brólis, лтс. brālis, іллір. Βρα;
недостатньо обґрунтоване пов’язання слов’янських форм з іє. *bher-, bhra- «нести, родити» (Горяев 26–27);
р.бр.болг. м. брат, др. братъ, братръ, п. brat, ст. bratr, ч. bratr, ст. brat, слц. brat, вл. bratr, brat, (мн.) bratřa, нл. brat, bratš, полаб. brot, схв. брȁт, слн. bràt, стсл. братръ, братъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бpamúxa
«тс.»
бра
«брате»
братeйка
«братик»
брата́к
«друг»
брата́н
«племінник»
брата́нич
брата́нна
«дочка брата»
брата́нок
брата́ти
«здружувати»
брата́тися
брата́ч
«тс.»
бра́таш
«тс., брат»
брата́шшя
«братці»
братва́
бра́тейко
брате́льник
«старший брат церковний»
брате́рник
«тс.»
брате́рній
брате́рство
брати́ло
«брата»
брати́м
«побратим»
брати́мство
«побратимство»
бра́тин
брати́на
«братуха, [дружина брата Пі]»
брати́ня
брати́телі
«двоюрідні брати і сестри»
брати́ця
«дружина брата»
бра́тичич
«тс. (по брату)»
брати́ща
(зб.)
братівство́
«брати»
(зб.)
братівщина
«тс.; військова дружина, загін»
бра́тія
братки́
«вид хлібного печива»
(мн.)
бра́тнин
бра́тній
братня́к
«син дядька чи тітки»
братня́чка
«дочка дядька чи тітки»
брато́ва́
«тс.; дружна компанія»
братови́зна
«спадщина після брата»
братра́нець
«тс.»
бра́тство
бра́ття
брату́нок
бра́тунь
брату́сь
бра́тця
«брати»
бра́тчик
бра́тчик
«брат; член братства (церковного тощо); член Січі»
братчина́
«братство»
бра́тчиця
«учасниця в дівочому братстві»
бра́тщина
«церковне братство»
братьо́
«тс.; товариш, побратим, двоюрідний брат»
бра́шень
«тс.»
брита́нець
бря
«тс.»
й
по́брат
«побратим»
побратим
побрати́мець
побрати́мий
побрати́мство
побра́тний
по́бро
«тс.»
ро́збрат
«ворожнеча»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| brātar- | авестійська |
| bratr (мн.) | верхньолужицька |
| brat (мн.) | верхньолужицька |
| bratřa (мн.) | верхньолужицька |
| ełbair | вірменська |
| brōþar | готська |
| φρατηρ | грецька |
| bruoder | давньоверхньонімецька |
| bhratā «брат» | давньоіндійська |
| братъ | давньоруська |
| Βρα | іллірійська |
| *bher- | індоєвропейська |
| brāthir | ірландська |
| frāter | латинська |
| brātarītis «братець» | латиська |
| brālis | латиська |
| broterelis «братик» | литовська |
| brólis | литовська |
| брат | македонська |
| brat | нижньолужицька |
| bratš | нижньолужицька |
| ärvad | осетинська |
| brot | полабська |
| brat | польська |
| bratrъ | праслов’янська |
| brāti | прусська |
| брȁт | сербохорватська |
| brat | словацька |
| bràt | словенська |
| братръ | старослов’янська |
| братръ | українська |
| братъ | українська |
| bratr | чеська |
| bratъ | ? |
| φρατωρ «член фратрії» | ? |
| зменш «братки» | ? |
| А | ? |
| procer «тс.» | ? |
| ще | ? |
| brólis | ? |
| bhra- «нести, родити» | ? |
| брат | ? |
| bratr | ? |
| brat | ? |
га (питальна частка; вигук відповіді на звертання; вигук несподіванки, радощів; [пісенний приспів])
псл. *ha;
очевидно, результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, який зустрічається також в інших індоєвропейських мовах (дінд. hā, гр. ἅ, лат. ha);
можливо, що в ролі питальної частки виступає колишній займенниковий елемент з давнім придиховим h (Фортунатов ИТ II 226);
р. бр. а (питальна частка), п. ha (вигук подиву, обурення, глуму, схвалення), ч. ha (вигук несподіванки, подиву, глуму, презирства, привернення уваги), схв. hȁ (вигук наказу, радості, заохочення);
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́кало
«той, хто часто повторює га»
га́кати
«часто повторювати питальну частку га»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а (питальна частка) | білоруська |
| ha (вигук подиву, обурення, глуму, схвалення) | польська |
| *ha | праслов’янська |
| а (питальна частка) | російська |
| hȁ (вигук наказу, радості, заохочення) | сербохорватська |
| ha (вигук несподіванки, подиву, глуму, презирства, привернення уваги) | чеська |
голо́мша «полба, Triticum spelta L.; голий ячмінь О; бурʼян, що одурює О» (бот.)
похідне від го́лий;
словотвір не ясний внаслідок утрати проміжних ланок;
очевидно, утворене безпосередньо від прикметника *голомий, *голоматий «позбавлений гілок, вусів» (пор. п. [gołomaty] «позбавлений гілок»), похідного від іменника *голомʼя «частина дерева без суків; колос без вусів» (пор. р. [голо́мя] «частина дерева без гілок»);
суфікс -ш(а) характерний у відприкметникових іменників з негативним забарвленням на позначення вад (пор. лівша́ від лі́в-ий, р. клику́-ша від клику́-ч-ий і под.);
менш вірогідний звʼязок -мша в голомша з мох (Фасмер І 430);
р. (зах.) [голо́мша] «голий ячмінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голомши́вий
«лисий; безостий (про збіжжя, хліб); непоказний, миршавий МСБГ»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голо́мша «голий ячмінь» (зах.) | російська |
| го́лий | ? |
| голомий | ? |
| голоматий «позбавлений гілок, вусів» (пор. п. [gołomaty] «позбавлений гілок») | ? |
| голомʼя «частина дерева без суків; колос без вусів» (пор. р. [голо́мя] «частина дерева без гілок») | ? |
| ш (пор. лівша́ від лі́в-ий, р. клику́-ша від клику́-ч-ий і под.) | ? |
| а (пор. лівша́ від лі́в-ий, р. клику́-ша від клику́-ч-ий і под.) | ? |
| мша | ? |
| голомша | ? |
| мох | ? |
го́я-дю́ндя (вид танкової гри)
назва гри походить від уживаного в ній приспіву, який разом з грою запозичено в словаків;
слц. hoja, Ďund’a, hoja походить від приспіву haja gyöngyöm haja (haja gyöngy a haja) в угорській весняній грі обрядового характеру, який складається з вигуку haja «гайда; іди, ходімо», що є варіантом вигуку haj, можливо, звуконаслідувального походження, і іменника gyöngy(öm) «перлина (моя); (мій) любий, (моя) люба» іноді в супроводі вигуку а;
менш обґрунтована спроба (Максимович Собр. соч. III 1877, 523) пояснити слово дюндя як імʼя західнословʼянської богині, а вигук гоя (гойя) як словацький за походженням;
ч. (мор.) [hoja, džundža, hoja] (приспів у тій самій грі), схв. hoja, djundja, hoja «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гоя
гоя
(приспів під час цієї гри)
дюндя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hoja «тс.» | сербохорватська |
| djundja «тс.» | сербохорватська |
| hoja «тс.» | сербохорватська |
| hoja | словацька |
| hoja (мор.)(приспів у тій самій грі) | чеська |
| džundža (мор.)(приспів у тій самій грі) | чеська |
| hoja (мор.)(приспів у тій самій грі) | чеська |
| Ďund'a | ? |
| haja «гайда; іди, ходімо» | ? |
| а | ? |
| дюндя | ? |
| гоя (гойя) | ? |
ді́яти
псл. dějati «діяти, чинити, робити», утворене від děti «класти, подіти; робити»;
про розвиток значення див. Zubatý St. а čl. І 98–102;
р. де́ять, др. дѣяти «робити; чіпати; говорити», п. dziać się ( ‹dziejać się) «діятися», [dzieć] «діяти», [dziejać] «тс.», ч. díti «сказати», díti se «діятися», слц. diať «тс.», нл. źaś «сказати», стсл. дѣгати «діяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безді́йство
бездія́льний
ді́вий
«дійовий»
діє́вий
ді́єць
«діяч»
ді́йник
«тс.»
дійо́вий
ді́йство
ді́ючий
дія
дія́льний
дія́льність
ді́янка
дія́тель
дія́тельний
ді́ятися
дія́ч
заді́яна
«виснажена»
(про землю),. заподі́яти
зді́йкатися
«трапитися»
неді́йний
недія
поді́я
поді́яти
«зробити; [зробити щось погане чаклунством]»
споді́яти
«вчинити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дѣяти «робити; чіпати; говорити» | давньоруська |
| źaś «сказати» | нижньолужицька |
| dziać się «діятися» ( ‹dziejać się) | польська |
| dějati «діяти, чинити, робити» | праслов’янська |
| де́ять | російська |
| diať «тс.» | словацька |
| дѣгати «діяти» | старослов’янська |
| dzieć «діяти» | українська |
| dziejać «тс.» | українська |
| díti «сказати»«діятися» | чеська |
| díti se «сказати»«діятися» | чеська |
| děti «класти, подіти; робити» | ? |
| Zubatý | ? |
| а | ? |
| І | ? |
доліче́рева «животом униз»
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з основою іменника че́рево;
закінчення -а з’явилося, очевидно, за аналогією до інших прислівників на -а іменного походження (вчо́ра, до́ма, довко́ла, донеда́вна і под.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́лі «вниз» | ? |
| діл | ? |
| че́рево | ? |
| а | ? |
| а (вчо́ра, до́ма, довко́ла, донеда́вна і под.) | ? |
дошку́ркий «болючий, дошкульний»
результат видозміни форми [дошку́лький] «тс.» під впливом слова шку́р(к)а;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дошку́лький «тс.» | ? |
| шку́р | ? |
| к | ? |
| а | ? |
кубаря́та «інкубаторні курчата»
утворення з суфіксом -ят(а), який вживається переважно у назвах молодих тварин та людей, від скороченої форми слова інкуба́тор;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| -ят | ? |
| а | ? |
| інкуба́тор | ? |
на́взна́к «горілиць, на спину, назад»
праслов’янське утворення з прийменників na, vъz і остаточно не з’ясованого компонента nakъ, збереженого в схв. нàком (након) «після, за», що найбільш переконливо тлумачиться (Топоров LP 8, 194–206) як споріднений з лтс. nãkt «іти, приходити», ienãkt «доспівати, дозрівати», nãkams «наступний, майбутній», лит. nókti «спіти, дозрівати», nóktis «бігати наввипередки», дангл. (ge)nǣgan «наближатися, брати», нвн. nahen «наближатися», nach «після», лат. neco «убиваю, знищую», noceo «шкоджу», гр. νέκυς «мертвий», тох. В näk- «знищувати», А «зникати», дінд. náśyati «втрачається, зникає» (іє. *nek-//* nek ̑- «переміщуватися, доходити, наближатися, опускатися»);
менш переконливе зіставлення з дінд. nākaḥ «небо» і тлумачення як результату розширення компонентом -kъ прийменника na, подібно до ра-kъ, pro-kъ, *per-kъ та ін. (Фасмер ІІІ 34; Holub–Kop. 240; Zubatý St. a čl. I 2, 373–388), як результату контамінації nikъ «ниць» і opakъ «зворотний» (БЕР І 204), як похідного від гіпотетичного *g’(e)nō- «спина, хребет» (Трубачев ВЯ 1957/2, 93), як результату видозміни гіпотетичної форми *nanika, від якої виводиться р. наизна́нку (Machek ESJČ 392), як відповідника до двн. hnach (hnacch) «потилиця, загривок», нвн. Nacken «тс.» (Mikl. Lex. 405) або до двн. anka (ancha) «в’язи» (Mikl. EW 211);
р. [на́взнак, на́взначь, взнак, взначь] «тс.», п. na wznak «горілиць, на спині», ч. vznak «спиною, навзнак», слц. naznak «навзнак», вл. нл. znak «навзнак; спиною; головою наперед», болг. въ́знак «тс.», схв. нȁузнāк «навзнак; за спиною, ззаду», нȁузнāко, наỳзначицē «тс.», слн. navznák «навзнак», vznák, стсл. възнак «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навзнаки
на́взнач
на́вузнак
на́знач
нао́знак
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| въ́знак «тс.» | болгарська |
| znak «навзнак; спиною; головою наперед» | верхньолужицька |
| νέκυς «мертвий» | грецька |
| hnach «потилиця, загривок» (hnacch) | давньоверхньонімецька |
| anka «в’язи» (ancha)(Mikl. EW 211) | давньоверхньонімецька |
| hnacch | давньоверхньонімецька |
| ancha | давньоверхньонімецька |
| náśyati «втрачається, зникає» (іє. *nek-//* nek ̑- «переміщуватися, доходити, наближатися, опускатися») | давньоіндійська |
| nākaḥ «небо» | давньоіндійська |
| pa-kъ | індоєвропейська |
| pro-kъ | індоєвропейська |
| *per-kъ | індоєвропейська |
| nikъ «ниць» | індоєвропейська |
| opakъ «зворотний» | індоєвропейська |
| *g'(e)nō- «спина, хребет» | індоєвропейська |
| *nanika | індоєвропейська |
| *nek- // *nek'- | індоєвропейська |
| na | індоєвропейська |
| neco «убиваю, знищую» | латинська |
| noceo «шкоджу» | латинська |
| nãkt «іти, приходити» | латиська |
| ienãkt «доспівати, дозрівати» | латиська |
| nãkams «наступний, майбутній» | латиська |
| nókti «спіти, дозрівати» | литовська |
| nóktis «бігати наввипередки» | литовська |
| znak «навзнак; спиною; головою наперед» | нижньолужицька |
| nahen «наближатися» | нововерхньонімецька |
| nach «після» | нововерхньонімецька |
| Nacken «тс.» | нововерхньонімецька |
| na wznak «горілиць, на спині» | польська |
| na | праслов’янська |
| vъz | праслов’янська |
| nakъ | праслов’янська |
| na | праслов’янська |
| vъz | праслов’янська |
| nakъ | праслов’янська |
| na | праслов’янська |
| vъz | праслов’янська |
| nakъ | праслов’янська |
| na | праслов’янська |
| vъz | праслов’янська |
| наизна́нку | російська |
| на́взнак | російська |
| на́взначь | російська |
| взнак | російська |
| взначь «тс.» | російська |
| нàком «після, за» (након) | сербохорватська |
| након | сербохорватська |
| након | сербохорватська |
| након | сербохорватська |
| нȁузнāк «навзнак; за спиною, ззаду» | сербохорватська |
| нȁузнāко | сербохорватська |
| наỳзначицē «тс.» | сербохорватська |
| naznak «навзнак» | словацька |
| navznák «навзнак» | словенська |
| vznák «навзнак» | словенська |
| възнак «тс.» | старослов’янська |
| vznak «спиною, навзнак» | чеська |
| näk- «знищувати» | ? |
| А «зникати» | ? |
| (де) nǣgan | ? |
| (де) nǣgan | ? |
| (де) nǣgan | ? |
на́ймі «зовсім не, анітрохи»
видозмінене запозичення з польської мови;
п. najmniej «найменше, щонайменше» складається з частки найвищого ступеня порівняння naj- «най-» і основи mniej «менше»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
а
«а особливо»
намні́й
«щонайменше, принаймні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| najmniej «найменше, щонайменше» | польська |
| naj- «най-» | польська |
| mniej «менше» | польська |
о (прийм.)
псл. о, ob, obь;
первіснішим є ob, яке перед приголосними спростилося в о;
результат злиття двох (або й трьох) давніших прийменників: іє. *obhi, до якого зводяться дінд. abhí «до, через, з-», ав. aibī, aivi «тс.», дперс. abiy «до», лат. ob «до, перед, для, за», op- (в operio «закриваю», із op- і основи дієслова *u̯erio, спорідненого з лит. àtveriu «відкриваю», псл. *vorta, укр. ворота; oportet «треба, слід» із op-/ob- і основи дієслова *vortēre/vertere «обертатися», спорідненого з псл. *vьr̥těti, укр. верті́ти), та іє. *opi (*epi), що виступає в лит. apiẽ «про, навколо», арі-, арý-, ар- «о-, об-», лтс. ар «біля, навколо», дінд. арі «також, сюди, при, в», ав. аірі «також, до, в», гр. ἐπί, ἔπί «на», ὀπίσ(σ)ω «позаду, назад», іон. атт. ὄπίσϑε(ν) «за, позаду»;
з огляду на давнє значення «по обидва боки» псл. ob(ь) зіставляється також з псл. oba «обидва», лат. ambi- «навколо», гр. ἀμφί «тс., біля» (іє. *ambhi);
р. о, об, обо, бр. а, аб, аба, др. о, объ, п. о, ст. ob, ч. о, ob, слц. о, ob-, вл. wo, wob, нл. wo, wob, hob, болг. о, об, оби, м. об-, схв. о, ст. об, слн. о, ob, стсл. о, об;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о-
об
об-
обі-
обо-
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aibī | авестійська |
| аірі «також, до, в» | авестійська |
| ὄπίσϑε(ν) «за, позаду» | аттічний |
| а | білоруська |
| о | болгарська |
| wo | верхньолужицька |
| wob | верхньолужицька |
| ἐπί | грецька |
| ἀμφί «тс., біля» (іє. *ambhi) | грецька |
| abhí «до, через, з-» | давньоіндійська |
| арі «також, сюди, при, в» | давньоіндійська |
| abiy «до» | давньоперська |
| о | давньоруська |
| *obhi | індоєвропейська |
| *opi (*epi) | індоєвропейська |
| ὄπίσϑε(ν) «за, позаду» | іонійський |
| ob «до, перед, для, за» | латинська |
| ambi- «навколо» | латинська |
| ар «біля, навколо» | латиська |
| apiẽ «про, навколо» | литовська |
| об- | македонська |
| wo | нижньолужицька |
| wob | нижньолужицька |
| hob | нижньолужицька |
| о | польська |
| о | праслов’янська |
| ob(ь) | праслов’янська |
| oba «обидва» | праслов’янська |
| о | російська |
| о | сербохорватська |
| о | словацька |
| ob- | словацька |
| о | словенська |
| ob | словенська |
| о | старослов’янська |
| об | українська |
| обо | українська |
| аб | українська |
| аба | українська |
| объ | українська |
| об | українська |
| оби | українська |
| об | українська |
| о | чеська |
| ob | чеська |
| ob | ? |
| obь | ? |
| aivi «тс.» | ? |
| op- (в operio «закриваю», із op- і основи дієслова *u̯erio, спорідненого з лит. àtveriu «відкриваю», псл. *vorta, укр. ворота; oportet «треба, слід» із op-/ob- і основи дієслова *vortēre/vertere «обертатися», спорідненого з псл. *vьr̥těti, укр. верті́ти) | ? |
| арі- | ? |
| арý- | ? |
| ар- «о-, об-» | ? |
| ἔπί «на» | ? |
| ὀπίσ(σ)ω «позаду, назад» | ? |
| значення «по обидва боки» | ? |
| ob | ? |
| об | ? |
о (вигук, вказівна частка)
псл. о, очевидно, тотожне із займенниковим елементом, збереженим у сполучниках ože, укр. [ож] «що», оli, др. оли «аж», укр. [оби];
зіставляється з вигуками гр. ὠ, ὤ, лат. ō, ōh, дінд. ā, дірл. ā, а, гот. ō, двн. ôwê, свн. ô, нвн. oh, лит. õ, які виявляють відсутню в слов’янських мовах довготу;
пор. більш відповідні до слов’янської звукової форми лит. à «ах», лтс. а (оклична частка), гр. ὄ (вигук);
р. др. болг. м. о, бр. а, о, п. слц. вл. нл. слн. о, ч. ó, о, схв. о̑ (вигук), о̏ (частка), стсл. о, w;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во
«ось»
о-
(вказівна частка)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | білоруська |
| о | болгарська |
| о | верхньолужицька |
| ō | готська |
| ὠ | грецька |
| ὄ (вигук) | грецька |
| ôwê | давньоверхньонімецька |
| ā | давньоіндійська |
| ā | давньоірландська |
| оли «аж» | давньоруська |
| о | давньоруська |
| ō | латинська |
| а (оклична частка) | латиська |
| õ | литовська |
| à «ах» | литовська |
| о | македонська |
| о | нижньолужицька |
| oh | нововерхньонімецька |
| о | польська |
| о | праслов’янська |
| о | російська |
| о̑ (вигук) | сербохорватська |
| ô | середньоверхньнімецька |
| о | словацька |
| о | словенська |
| о | старослов’янська |
| w | старослов’янська |
| ож «що» | українська |
| оби | українська |
| о | українська |
| о | українська |
| о̏ (частка) | українська |
| ó | чеська |
| ὤ | ? |
| ōh | ? |
| більш | ? |
о́ба́
псл. oba, obě;
споріднене з лит. abù «обидва», abì «обидві», лтс. abi «обидва», прус. abbai, лат. ambō, гр. ἄμφω, дінд. ubhā, ubhāu, ubhē, ав. uwa, ubē, гот. bai, ba, тох. А āmpi, āmpe, B ant-api «тс.»;
іє. *ambhō(u) «обидва»;
утворилось, очевидно, з префікса *ambh- (‹*ambhi) «навколо» та *bhō(u) «обидва», відбитого в гот. bai «обидва», нвн. beide, англ. both «тс.»;
недостатньо переконливим є зведення (Machek ESJČ 404) до форми типу іє. *ambhi-duvō «обидва»;
р. болг. діал. о́ба, о́бе, бр. або́е, др. оба, обѣ, п. obа, obaj, obie, oboje, ч. oba, obě, oboje, obojí, слц. oba, obaja, obe, вл. wobaj, wobě, нл. wobej, hobej (dwa), hobej (dwě), полаб. vübë, м. обаjцата «обидва, обоє», схв. о̏ба, о̏б(j)e, слн. obá, obé, стсл. оба, обѣ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вобі́
«обидві»
обе́
«обоє»
о́бі́
обі́йко
обі́йний
«двоякий»
обо́є
обо́йко
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| uwa | авестійська |
| both «тс.» | англійська |
| або́е | білоруська |
| о́ба | болгарська |
| wobaj | верхньолужицька |
| wobě | верхньолужицька |
| bai | готська |
| bai «обидва» | готська |
| ἄμφω | грецька |
| ubhā | давньоіндійська |
| оба | давньоруська |
| *ambhō(u) «обидва» | індоєвропейська |
| *ambhi-duvō «обидва» | індоєвропейська |
| ambō | латинська |
| abi «обидва» | латиська |
| abù «обидва» | литовська |
| обаjцата «обидва, обоє» | македонська |
| wobej (dwa), hobej (dwě) | нижньолужицька |
| hobej (dwa), hobej (dwě) | нижньолужицька |
| beide | нововерхньонімецька |
| vübë | полабська |
| obа | польська |
| obaj | польська |
| obie | польська |
| oboje | польська |
| oba | праслов’янська |
| abbai | прусська |
| о́ба | російська |
| ба | сербохорватська |
| oba | словацька |
| obaja | словацька |
| obe | словацька |
| obá | словенська |
| obé | словенська |
| оба | старослов’янська |
| о́бе | українська |
| обѣ | українська |
| б | українська |
| обѣ | українська |
| oba | чеська |
| obě | чеська |
| oboje | чеська |
| obojí | чеська |
| obě | ? |
| abì «обидві» | ? |
| ubhāu | ? |
| ubhē | ? |
| ubē | ? |
| ba | ? |
| А | ? |
| āmpe | ? |
| ant-api «тс.» | ? |
| *ambh- «навколо» (‹*ambhi) | ? |
| *bhō(u) «обидва» | ? |
| о́ба | ? |
овва́ (вигук здивування, сумніву, іронії)
не зовсім ясне;
можливо, результат поширення вигуку ов вигуковим елементом а;
може бути також зіставлене з п. ст. owa «чи, хіба; ото; отож, отже, адже», пов’язаним із займенником ów «той», спорідненим з укр. о́вий;
не виключена й можливість зв’язку з р. увы́, др. увы, болг. уви́, стсл. оувы, ч. ouvé (вигук жалю, болю, нарікання), óvé, ove, слц. ou «тс.», що зіставляються з лат. vāh, vae, двн. we, гот. wai, свн. ouwe, ōwē, нвн. weh, лит. лтс. vaĩ, сірл. fāe, кімр. gwae, брет. gwā, ав. vayōi, avōi, āvōya, гр. ὀά, οὐά, οὐα̃, οὐαί, іє. *u̯ai «тс.» (Фасмер IV 145; Machek ESJČ 423; Walde–Hofm. ІІ 724; Kluge–Mitzka 545; Pokorny 1110–1111);
п. owwa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оввакало
«ідіот, дурень, який часто говорить овва»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vayōi | авестійська |
| уви́ | болгарська |
| gwā | бретонська |
| wai | готська |
| ὀά | грецька |
| we | давньоверхньонімецька |
| увы | давньоруська |
| *u̯ai «тс.» | індоєвропейська |
| gwae | кімрська |
| vāh | латинська |
| vaĩ | латиська |
| vaĩ | литовська |
| weh | нововерхньонімецька |
| owa «чи, хіба; ото; отож, отже, адже» | польська |
| owwa | польська |
| увы́ | російська |
| ouwe | середньоверхньнімецька |
| fāe | середньоірландська |
| ou «тс.» | словацька |
| оувы | старослов’янська |
| о́вий | українська |
| ouvé (вигук жалю, болю, нарікання) | чеська |
| ов | ? |
| а | ? |
| owa «чи, хіба; ото; отож, отже, адже» | ? |
| ów «той» | ? |
| óvé | ? |
| ove | ? |
| vae | ? |
| ōwē | ? |
| avōi | ? |
| āvōya | ? |
| οὐά | ? |
| οὐα̃ | ? |
| οὐαί | ? |
ож «що; тому що» (спол.)
псл. eže, утворене із займенникової (вказівної) основи е-, паралельної до а, і, та підсилювальної частки že;
др. оже «що, якщо», ч. ст. ež «що», стсл. єжє «що» (етимологічно відмінне від ѥжє);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| оже «що, якщо» | давньоруська |
| eže | праслов’янська |
| єжє «що» (етимологічно відмінне від ѥжє) | старослов’янська |
| ež «що» | чеська |
| е- | ? |
| а | ? |
| і | ? |
| ež «що» | ? |
оже́ж «авжеж»
результат фонетичної видозміни форми авже́ж, утвореної з часток а1, уже́ і ж(е)1 (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| авже́ж | ? |
| а | ? |
| уже́ | ? |
| ж | ? |
| е | ? |
омофо́р «частина вбрання сановної духовної особи, що накидається на плечі» (церк.)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову із середньогрецької;
сгр. ὠμοφόρι(ον) «наплічник» утворено з основ гр. ὠ˜μος «плече», спорідненого з дінд. áṁsa-, гот. ams, лат. umerus, вірм. us, тох. А es, В āntse «тс.» і φωρέω «ношу», пов’язаного з φέρω «несу», спорідненим з лат. fero «тс.», псл. berǫ, укр. беру́;
р. болг. омофо́р, др. омофоръ, амафоръ, амфоръ, п. omofor «наплічник архієрея», ч. omoforion, схв. о̀мофор, стсл. wмофор;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| омофо́р | болгарська |
| us | вірменська |
| ams | готська |
| ὠ˜μος «плече» | грецька |
| áṁsa- | давньоіндійська |
| омофоръ | давньоруська |
| umerus | латинська |
| fero «тс.» | латинська |
| omofor «наплічник архієрея» | польська |
| berǫ | праслов’янська |
| омофо́р | російська |
| о̀мофор | сербохорватська |
| ὠμοφόρι(ον) «наплічник» | середньогрецька |
| wмофор | старослов’янська |
| беру́ | українська |
| амафоръ | українська |
| амфоръ | українська |
| omoforion | чеська |
| А | ? |
| āntse «тс.» | ? |
| φωρέω «ношу» | ? |
| φέρω «несу» | ? |
са (вигук для відгону свиней; вигук для повертання коней ліворуч)
очевидно, запозичення з польської мови;
п. [sa] (вигук до псів; вигук для повертання волів ліворуч), [ej sa] (вигук для підгону корів), пов’язане з ч. [sasa] «ліворуч» (при повертанні волів), слц. sasa «тс.», не зовсім ясне;
вважається результатом редукції вигуку ч. k sobě «до себе»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
а
аса́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sa (вигук до псів; вигук для повертання волів ліворуч) | польська |
| ej sa (вигук для підгону корів) | польська |
| sasa «тс.» | словацька |
| sasa «ліворуч» (при повертанні волів) | чеська |
| k sobě «до себе» | чеська |
у́да́р
утворення з префікса у- і кореня дар-, спорідненого з де́рти, дра́ти, які через псл. *derti, *dьrǫ i dьrati, derǫ зводяться до іє. *dē˘r-/dō˘r-/derǝ- «колоти, здирати (шкуру)»;
а в уда́р з псл. а ‹ іє. ō;
зіставляється з гр. δη̃ρις «суперечка; бій, битва, боротьба», дінд. dāras «тріщина, щілина, дірка», dṛṇā́ti «розколює»;
р. уда́р, уда́рить, бр. уда́р, уда́рыць, др. ударъ «удар (грому); стук», уда́рити «ударити об землю; кинути на землю; стукнути; накинутись», п. udar, uderzenie, uderzyć, ч. úder, слц. úder, udriet’, нл. deriś «ударити», болг. у́дар, уда́ря, у́дрям, м. удар, схв. у̏да̄р, у̀дарити, слн. udár, udáriti, стсл. оударити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдар
вда́рити
вда́ритися
вдаря́ти
вдаря́тися
зуда́рник
неуда́рний
уда́рити
«вчинити удар, покарати О»
уда́ритися
уда́рний
уда́рник
уда́рництво
уда́рницький
ударя́ти
ударя́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уда́р | білоруська |
| уда́рыць | білоруська |
| у́дар | болгарська |
| уда́ря | болгарська |
| у́дрям | болгарська |
| δη̃ρις «суперечка; бій, битва, боротьба» | грецька |
| dāras «тріщина, щілина, дірка» | давньоіндійська |
| dṛṇā́ti «розколює» | давньоіндійська |
| ударъ «удар (грому); стук» | давньоруська |
| уда́рити «ударити об землю; кинути на землю; стукнути; накинутись» | давньоруська |
| *dē˘r-/dō˘r-/derǝ- «колоти, здирати (шкуру)» | індоєвропейська |
| ō | індоєвропейська |
| удар | македонська |
| deriś «ударити» | нижньолужицька |
| udar | польська |
| uderzenie | польська |
| uderzyć | польська |
| *derti | праслов’янська |
| *dьrǫ | праслов’янська |
| dьrati | праслов’янська |
| derǫ | праслов’янська |
| а | праслов’янська |
| уда́р | російська |
| уда́рить | російська |
| у̏да̄р | сербохорватська |
| у̀дарити | сербохорватська |
| úder | словацька |
| udriet' | словацька |
| udár | словенська |
| udáriti | словенська |
| оударити | старослов’янська |
| де́рти | українська |
| дра́ти | українська |
| úder | чеська |
| уда́р | ? |
четве́ртий «порядковий числівник до чотири»
псл. *četvr̥tъ(jь);
споріднене з лит. ketvir̃tas «четвертий», лтс. cetur̂taĩs, прус. kettwirts, двн. fiordo, гр. τέταρτος, лат. quārtus, дінд. caturtháḥ, тох. А śtärt, дірл. cethramad «тс.»;
іє. *ku̯etu̯r̥to-/ku̯eturto-;
р. четвёртый, бр. чацвёрты, др. четвьртъ, п. czwarty, ч. čtvrtó, слц. štvrtó, вл. štwîrty, нл. stwоrty, ст. cwarty, полаб. cіt’orte, болг. четвъ́рт, четвъ́рти, м. четврт(и), схв. чѐтвртū, слн. četŕti, стсл. чєтврьтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
четверакій
«четверний»
четверга́
«четвірка, четверик»
че́тве́рень
«одна частина розпиляного начетверо стовбура дерева; запряжка з чотирьох коней»
четве́ре́ньки
(у вислові на четвере́ньки, на четве́ре́ньках «рачки»)
четвери́к
«міра сипких тіл; запряжка з чотирьох коней; вила з чотирма ріжками»
четверико́м
«чотирма кіньми (волами)»
четвери́нка
«кожна з чотирьох штук»
четверинки́
(у вислові на четверинка́х «рачки»)
четвери́ти
«запрягати дві пари коней (волів)»
четвери́ця
«чотири предмети»
четве́рка
«четвірка, четверик»
четверни́й
«чотирикомпонентний»
четверни́к
«шлея з чотирма смугами»
четверни́ця
«четвірка волів»
четверня́
«запряжка з чотирьох коней»
четверня́к
«сорт рогу»
(спец.)
че́тверо
четверта́к
«четверта частина карбованця; чотиригрошова монета; чотирирічна свійська тварина»
четверта́ка
«чотирирічна свійська тварина, зокрема корова»
четверти́на
четверти́нний
четверті́вка
«одна четверта (міра)»
четвертни́й
четверто́ваний
четверто́к
«міра сипких тіл»
четвертува́ти
че́тверть
четверува́тися
«запрягати дві пари волів»
четверу́ха
«міра поля (четверта частина загону)»
четві́рка
четві́рко
четві́рний
«четверний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чацвёрты | білоруська |
| четвъ́рт | болгарська |
| štwîrty | верхньолужицька |
| τέταρτος | грецька |
| fiordo | давньоверхньонімецька |
| caturtháḥ | давньоіндійська |
| cethramad «тс.» | давньоірландська |
| четвьртъ | давньоруська |
| *ku̯etu̯r̥to-/ku̯eturto- | індоєвропейська |
| quārtus | латинська |
| cetur̂taĩs | латиська |
| ketvir̃tas «четвертий» | литовська |
| четврт(и) | македонська |
| stwоrty | нижньолужицька |
| cіt'orte | полабська |
| czwarty | польська |
| *četvr̥tъ(jь) | праслов’янська |
| kettwirts | прусська |
| четвёртый | російська |
| чѐтвртū | сербохорватська |
| štvrtó | словацька |
| četŕti | словенська |
| чєтврьтъ | старослов’янська |
| четвъ́рти | українська |
| čtvrtó | чеська |
| А | ? |
| cwarty | ? |
чоти́ри «назва числа 4 і його цифрового позначення»
псл. četyre (чол. р.), četyri (жін., с. р.), [čьtyre (чол. р.)], [čьtyri (жін., с. р.)];
споріднене з лит. keturì (чол. р.), kẽturios (жін. р.), лтс. četri, ст. cettre «тс.», прус. kettwirts «четвертий», лат. quattuor «чотири», дірл. cethir, гот. fidwōr, двн. fior, свн. нвн. vier, дангл. fēower, дфриз. fiūwer, англ. four, шв. fyra, норв. fire, дісл. fjōrir, гр. τέττᾰρες, τέσσαρες, гомер. πέσυρες, алб. kátër, вірм. č̣ork‘, осет. kutru- «свідок (*четверта (особа) після судді, позивача і відповідача)», тох. А štwar, тох. B ś(t)wer, ś(t)wār(a), ав. čaϑwārō (род. в. від čaturąm), дінд. catvā́raḥ (зн. в. catúraḥ, catvā́ri с. р.);
існує думка (Machek ESJČ 107; Erhart Sborník FFBrU 14, 23) про зв’язок із псл. četa «пара»;
спроба розглядати ь у слов’ян. cьtyre (пор. західнослов. і слн. форми) як рефлекс редукованого голосного індоєвропейського кореня (Fortunatov KZ 36, 35; Iljnskij AfSlPh 34, 5) викликає сумнів, оскільки ця форма виникла внаслідок чергування е : ь (пор. слов’ян. cьso/ceso, укр. що);
р. четы́ре «чотири», бр. чаты́ры, др. четыре, четыри, чотыри, п. cztery, ч. čtyři, слц. štyri, štyria, вл. štyri, styrjo, нл. styri, styrjo, ст. ctyri, полаб. citěr, болг. че́тири, м. четири, схв. чѐтири, слн. štíri, štírje, [četíri, četírje] «тс.», стсл. чєтырє (чол. р.), чєтыри (жін. р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
наче́тверо
учетверзі́
«учотирьох»
уче́тверо
учетве́рте
учотирьо́х
че́тверо
четве́ртий
чети́ри
«тс.»
чотире́нко
(у загадці: колесо воза?)
чоти́речка
(у загадці: чотири пальці руки)
чотири́жди
«чотири рази»
чоти́рі
чоти́рка
(у загадці так названо ногу)
чоти́рники
«чотири мізинці»
чотирни́ця
(у загадці: колесо; нога корови)
чте́рі
чти́рі
чтірня́
(від чоти́ри у виразі в чтірню́ (у чотирьо́х)
шти́ри
«чотири»
шти́рі
штирі́вка
«австрійська монета в чотири крейцери»
штирійча́к
«вила з чотирма зуб’ями»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čaϑwārō (род. в. від čaturąm) | авестійська |
| kátër | албанська |
| four | англійська |
| чаты́ры | білоруська |
| че́тири | болгарська |
| štyri | верхньолужицька |
| styrjo | верхньолужицька |
| č̣ork' | вірменська |
| πέσυρες | гомерівське |
| fidwōr | готська |
| τέττᾰρες | грецька |
| fēower | давньоанглійська |
| fior | давньоверхньонімецька |
| catvā́raḥ (зн. в. catúraḥ, catvā́ri с. р.) | давньоіндійська |
| cethir | давньоірландська |
| fjōrir | давньоісландська |
| четыре | давньоруська |
| fiūwer | давньофризька |
| quattuor «чотири» | латинська |
| četri | латиська |
| keturì (чол. р.) | литовська |
| четири | македонська |
| styri | нижньолужицька |
| styrjo | нижньолужицька |
| vier | нововерхньонімецька |
| fire | норвезька |
| citěr | полабська |
| cztery | польська |
| četyre (чол. р.) | праслов’янська |
| četa «пара» | праслов’янська |
| kettwirts «четвертий» | прусська |
| четы́ре «чотири» | російська |
| чѐтири | сербохорватська |
| vier | середньоверхньнімецька |
| štyri | словацька |
| štyria | словацька |
| štíri | словенська |
| štírje | словенська |
| чєтырє (чол. р.) | старослов’янська |
| четыри | українська |
| чотыри | українська |
| četíri «тс.» | українська |
| četírje «тс.» | українська |
| чєтыри (жін. р.) | українська |
| čtyři | чеська |
| fyra | шведська |
| četyri (жін., с. р.) | ? |
| čьtyre (чол. р.)] | ? |
| čьtyri (жін., с. р.)] | ? |
| kẽturios (жін. р.) | ? |
| cettre «тс.» | ? |
| τέσσαρες | ? |
| kutru- «свідок (*четверта (особа) після судді, позивача і відповідача)» | ? |
| А | ? |
| B | ? |
| ś(t)wār(a) | ? |
| ь | ? |
| cьtyre (пор. західнослов. і слн. форми)(Fortunatov KZ 36, 35; Iljnskij AfSlPh 34, 5) | ? |
| ctyri | ? |
ху́ста «головний убір; шмат полотна; (мн.) білизна»
псл. [xusta] розглядається як праслов’янський діалектизм, властивий насамперед польському ареалу, при цьому xusta ‹ *xut-ta, де *xut- пов’язується з xytiti/xvatati, а «тканина» тлумачиться як «здобич» (ЭССЯ 8, 117–118; Kawczyński AfSlPh 11, 609–610, проти Фасмер IV 286);
припускається також запозичення в українську мову з румунської;
рум. fústă «спідниця», як і алб. fustë «тс.», походить від нгр. φου̃στα «спідниця», φουστάνι «довга сукня» (› тур. fistan «вид одягу»), яке через іт. fustagno «бумазея» зводиться до слат. fustanum «тс.», що його виводять від ар. Fostât – старої назви Каїра;
тоді у російській, білоруській та в західно-слов’янських мовах – з української, у південнослов’янських – безпосередньо з румунської або грецької;
неприйнятні пов’язання укр. ху́ста з псл. хǫsa, від якого походять п. ст. chąsa «грабування», р. хуса «тс.» (Brückner PF 6, 16; KZ 42, 348; Bern. I 400), з р. скут «онуча» (Brückner KZ 51, 238; AfSlPh 42, 143, 186);
р. [ху́ста, ху́стка], бр. ху́ста, ху́стка, п. chusta, chustka, ст. chusta «хустка; одяг; білизна», слц. [chust, chustka], болг. фу́ста «спідниця», схв. [фу̀штан] «сарафан; бумазея»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фу́ста
«тс.»
фусти́на
фу́стка
«тс.»
хву́ста
хусти́на
ху́сти́ця
хустка
ху́стка
ху́сточка
хусто́чник
«виготовлювач хусток»
хусты
«білизна»
ху́стя
«білизна»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fustë «тс.» | албанська |
| Fostât | арабська |
| ху́ста | білоруська |
| фу́ста «спідниця» | болгарська |
| fustagno «бумазея» | італійська |
| φου̃στα «спідниця» | новогрецька |
| chąsa «грабування» | польська |
| chusta | польська |
| chustka | польська |
| xusta | праслов’янська |
| хǫsa | праслов’янська |
| хуса «тс.» | російська |
| скут «онуча» | російська |
| ху́ста | російська |
| fústă «спідниця» | румунська |
| фу̀штан «сарафан; бумазея» | сербохорватська |
| fustanum «тс.» | середньолатинська |
| chust | словацька |
| chustka | словацька |
| ху́ста | українська |
| ху́стка | українська |
| ху́стка | українська |
| *xut-ta | ? |
| *xut- | ? |
| а «тканина» | ? |
| як «здобич» | ? |
| φουστάνι «довга сукня» (› тур. fistan «вид одягу») | ? |
| chąsa «грабування» | ? |
| chusta «хустка; одяг; білизна» | ? |
цикл «закономірне коло якихось явищ, дій, процесів; сукупність пов’язаних між собою явищ»
запозичення з латинської мови;
пізньолат. cyclus «коло» походить від гр. ϰύϰλος «коло, коловий рух», спорідненого з дінд. cakráḥ «колесо», тох. А kukäl, тох. В kokale «тс.», лит. kãklas «шия», псл. kolo, укр. ко́ло;
р. цикл, бр. цûкл, п. вл. cykl, ч. слц. cyklus, болг. ци́къл, м. циклус, схв. цѝклус, слн. сíklus;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цикліза́ція
«об’єднання в цикл»
циклі́зм
«велосипедний спорт»
ци́кліка
циклі́ст
«велосипедист»
циклі́чний
циклува́ти
«працювати циклічним методом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цûкл | білоруська |
| ци́къл | болгарська |
| cykl | верхньолужицька |
| ϰύϰλος «коло, коловий рух» | грецька |
| cakráḥ «колесо» | давньоіндійська |
| kãklas «шия» | литовська |
| циклус | македонська |
| cyclus «коло» | пізньолатинська |
| cykl | польська |
| kolo | праслов’янська |
| цикл | російська |
| цѝклус | сербохорватська |
| cyklus | словацька |
| сíklus | словенська |
| ко́ло | українська |
| cyklus | чеська |
| А | ? |
| kokale «тс.» | ? |
ци́нґель «курок» (заст.)
запозичене з німецької мови через польське посередництво;
н. Züngel «язичок; собачка, спуск» (› п. cyngiel «курок») є зменшувальною формою іменника Zunge «язик», спорідненого з двн. zunga, свн. zunge, дангл. tunge, днн. дсканд. шв. tunga, дфриз. tunge, гот. tuggō, тох. А käntu, тох. В kantwa, лат. ст. *dingua «тс.» (› лат. lingua «язик; мова»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tuggō | готська |
| tunge | давньоанглійська |
| zunga | давньоверхньонімецька |
| tunga | давньонижньонімецька |
| tunge | давньофризька |
| *dingua «тс.» (› лат. lingua «язик; мова») | латинська |
| Züngel «язичок; собачка, спуск» (› п. cyngiel «курок») | німецька |
| zunge | середньоверхньнімецька |
| tunga | шведська |
| Zunge «язик» | ? |
| tunga | ? |
| А | ? |
| В | ? |
| *dingua «тс.» (› лат. lingua «язик; мова») | ? |
цині́зм «відверта зневага загальноприйнятих норм моралі; вчення циніків»
запозичення з латинської мови;
пізньолат. cynismus «учення і спосіб життя циніків (кініків)» походить від гр. ϰυνισμός «тс.», утвореного з першого компонента гр. Κυνόσαργες «Кіносарг – пагорб в Афінах, де була розташована гімназія, в якій викладав Антістен», пов’язаного з гр. ϰύων (род. в. ϰυνός) «пес», спорідненого з лат. canis «тс.», що зводиться до іє. *k῀won- «собака, пес», з яким пов’язані також дінд. śván- «собака, пес», ав. spā, тох. А ku, лит. šuõ «тс.», укр. су́ка;
р. цини́зм, бр. цыні́зм, п. вл. cynizm, ч. cynismus, слц. cynizmus, болг. цини́зъм, м. цини́зам, схв. цинѝзам, слн. cinízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ци́нік
«безсоромна людина; послідовник філософської школи, заснованої Антістеном у Давній Греції в IV ст. до н. е.»
цині́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spā | авестійська |
| цыні́зм | білоруська |
| цини́зъм | болгарська |
| cynizm | верхньолужицька |
| ϰυνισμός «тс.» | грецька |
| Κυνόσαργες «Кіносарг -- пагорб в Афінах, де була розташована гімназія, в якій викладав Антістен» | грецька |
| ϰύων «пес» (род. в. ϰυνός) | грецька |
| śván- «собака, пес» | давньоіндійська |
| *k῀won- «собака, пес» | індоєвропейська |
| canis «тс.» | латинська |
| šuõ «тс.» | литовська |
| цини́зам | македонська |
| cynismus «учення і спосіб життя циніків (кініків)» | пізньолатинська |
| cynizm | польська |
| цини́зм | російська |
| цинѝзам | сербохорватська |
| cynizmus | словацька |
| cinízem | словенська |
| су́ка | українська |
| cynismus | чеська |
| А | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України