ЮЗЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

Йо́сип

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. ’Ιωσήφ, як і лат. Jōsēphus, походить від гебр. I̯ōsḗf, (букв.) «він (бог) збільшить, додасть», скороченої форми до I̯osifii̯ah «хай буде збільшено; дай, боже, збільшення»;
р. Ио́сиф, Йо́сип, О́сип, Ёcип, бр. Јо́сіф, Bо́ciп, Ocі́п, Eciп, Ëciп, Ёска, Язэ́п, др. Иосифъ, Есифъ, п. вл. Józef, ч. Josef, слц. Jozef, болг. Йо́сиф, м. Йосеф, Иосиф, схв. Јòсиф, Jòсип, слн. Josip, Jožef, стсл. Иосифъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Ócuпa
Є́сип
Єсько́
Іо́сиф
Ісько́
Іѡсифъ «помножене, або преложоный» (1627)
Йо́сипа
Йо́сиф
Йосько́
Јсько́
О́сип
Юзь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Іо́сіф білоруська
Bо́ciп білоруська
Ócіп білоруська
Éciп білоруська
Ëciп білоруська
Ёска білоруська
Язэ́п білоруська
Йо́сиф болгарська
Józef верхньолужицька
I̯ōsḗf гебрайська
I̯osifii̯ah «хай буде збільшено; дай, боже, збільшення» гебрайська
'Ιωσήφ грецька
Иосифъ давньоруська
Есифъ давньоруська
Jōsēphus латинська
Йосеф македонська
Иосиф македонська
Józef польська
Ио́сиф російська
Йо́сип російська
О́сип російська
Ёcип російська
Јòсиф сербохорватська
Jòсип сербохорватська
Jozef словацька
Josip словенська
Иосифъ старослов’янська
Josef чеська

юж «уже»

запозичення з польської мови;
п. już, ст. juże, [ju] етимологічно відповідає укр. уже́;
бр. [юж] «уже», др. юже, п. już, ст. juże, [ju], ч. již, [juž], вл. juž, нл. juž, južo, južor, полаб. jauz (‹ *juže) «тс.», схв. [jу̏p], ст. jȕre (‹ *juže) «як тільки; щойно, ледве; уже», слн. žå, ст. jur «уже», стсл. южє, оужє, цсл. ю «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ю
юже
южь
юзь
ю́йка «тс.»
ю́кавці «ті, що вживають діалектне слово ю (уже)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
юж «уже» білоруська
juž верхньолужицька
юже давньоруська
juž нижньолужицька
južo нижньолужицька
južor нижньолужицька
jauz «тс.» (‹ *juže) полабська
już польська
już польська
cт. juże польська
p сербохорватська
žå «уже» словенська
cт. jur «уже» словенська
южє старослов’янська
уже́ українська
ju українська
juž українська
оужє українська
ю «тс.» церковнослов’янська
již чеська
juże ?
ju ?
jȕre «як тільки; щойно, ледве; уже» (‹ *juže) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України