ЦІНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ціна́ «грошове вираження вартості товару; значення, вартість»
споріднене з лит. káina «тс.», ав. kaēnā- «відплата, помста, кара», гр. ποινή «викуп; помста, кара», що зводяться до іє. *ku̯oi̯nā, утвореного від * ku̯ei̯- «карати, мститися», від якого походять також дінд. cáyatē «мститься, карає», гр. τίνω «плачу, винагороджую; відплачую, караю», τιμή «ціна, вартість; кара», стсл. каати;
псл. cěna;
р. болг. цена́, бр. цана́, цэ́ны «ціни», др. цѣна, п. ч. слц. cena, м. цена, схв. це́на, слн. cåna, стсл. цѣна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́цінка
«запропонована ціна»
знеці́нення
знеці́нювати
зціни́ти
«продати з аукціону»
зці́нка
«аукціон»
зціня́ч
«аукціоніст»
на́ці́нка
наці́нювати
недооці́нка
неоціне́нний
неоціни́тний
неоці́нний
обці́нка
«оцінка»
о́цін
«оцінка»
оціни́тель
о́ці́нка
оці́нний
оці́нник
оці́нювальний
оці́нювач
оці́нююче
переоці́нка
поці́нний
поціно́вка
«оцінка майна для продажу з аукціону»
приці́нюватися
уці́нка
ціни́тель
ціни́ти
цінко́вий
«коштовний»
ці́нний
цінни́к
ці́ннісний
ціно́вка
«аукціон»
ціно́вний
«коштовний»
ціно́вник
«цінувальник»
цінота́
«вартість, позитивна якість»
цінува́льник
цінува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kaēnā- «відплата, помста, кара» | авестійська |
| цана́ | білоруська |
| цена́ | болгарська |
| ποινή «викуп; помста, кара» | грецька |
| τίνω «плачу, винагороджую; відплачую, караю» | грецька |
| cáyatē «мститься, карає» | давньоіндійська |
| цѣна | давньоруська |
| *ku̯oi̯nā | індоєвропейська |
| káina «тс.» | литовська |
| цена | македонська |
| cena | польська |
| cěna | праслов’янська |
| цена́ | російська |
| це́на | сербохорватська |
| cena | словацька |
| cåna | словенська |
| каати | старослов’янська |
| цѣна | старослов’янська |
| цэ́ны «ціни» | українська |
| cena | чеська |
| ku̯ei̯- «карати, мститися» | ? |
| τιμή «ціна, вартість; кара» | ? |
пеня́ «штраф за невиконання зобов’язань; докір, незадоволення, скарга; напасть, лихо; [причепа, нав’язлива людина]»
запозичення з латинської мови;
лат. poena «кара» походить від гр. ποινή «викуп; помста, кара», спорідненого з ав. kaēnā «штраф, помста», лит. káina «ціна, вартість», псл. cěna, укр. ціна́;
р. бр. пе́ня, п. pena «грошова кара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пе́нни́й
«такий, що має борги; сварливий»
пеня́кува́тий
«причепливий; нав’язливий»
пеня́ти
«нарікати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kaēnā «штраф, помста» | авестійська |
| пе́ня | білоруська |
| ποινή «викуп; помста, кара» | грецька |
| poena «кара» | латинська |
| káina «ціна, вартість» | литовська |
| pena «грошова кара» | польська |
| cěna | праслов’янська |
| пе́ня | російська |
| ціна́ | українська |
Тимофі́й (чоловіче ім’я)
гр. Τιμόϑεος (букв. «який шанує Бога») складається з основ τῑμή «честь, пошана; ціна; помста, кара», спорідненого з ав. kaēnā- «помста, кара», лит. káina «ціна», псл. сěnа «тс.», укр. ціна́, і ϑεός «бог»;
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
р. Тимофе́й, бр. Цiмафе́й, др. Тимоѳей, п. Tymoteusz, ч. Timotheus, слц. Timotej, болг. Тимоте́й, Тимофе́й, м. Тимотеj, Тимотиje, схв. Тимотеj, Тимотиje, слн. Timotej, стсл. Тимоѳеи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Темко́
Ти́мі́ш
Тимко́
Тимоβе́й
«честь Б(о)жа(я), Б(о)го(мъ) почте(нъ) а(бо) дорогій Б(ог)у»
(1627)
Тимо́сь
Тимоте́й
Тимофтій
(1491)
Тимо́фтій
(Me)]
Тимо́ха
Тимохъ
(1438)
Тимошъ
(1471)
Тимоѳей
Тиму́сь
То́мко́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kaēnā- «помста, кара» | авестійська |
| Цiмафе́й | білоруська |
| Тимоте́й | болгарська |
| Тимофе́й | болгарська |
| Τιμόϑεος «честь, пошана; ціна; помста, кара» (букв. «який шанує Бога») | грецька |
| ϑεός «бог» | грецька |
| τῑμή | грецька |
| Тимоѳей | давньоруська |
| káina «ціна» | литовська |
| Тимотеj | македонська |
| Тимотиje | македонська |
| Tymoteusz | польська |
| сěnа «тс.» | праслов’янська |
| Тимофе́й | російська |
| Тимотеj | сербохорватська |
| Тимотиje | сербохорватська |
| Timotej | словацька |
| Timotej | словенська |
| Тимоѳеи | старослов’янська |
| ціна́ | українська |
| Timotheus | чеська |
ти́на «різні види водорості Confervae Ag.» (бот.)
псл. tina ‹ *timna, пов’язане з *timy «болото, багно, твань», пор. р. [тиме́нье], др. тимѣно, тимѣниѥ, ч. ст. tymenec, temenec, вл. tymjo, нл. tyḿe, стсл. тимѣно, тимѣниѥ «тс.»;
далі зіставляється з гр. τĩλος «рідкий кал», двн. theisk «гній, кал, сміття», deisk «тс.», дангл. dínan «намокати», дісл. þíðа «відтавати, розтоплювати», þíðr «відталий» (Lidén IF 19, 356–357; Lidén Arm. St. 109; Persson Beitr. 463–464; Specht 21; Trautmann 323; Holthausen Awn. Wb. 315; Charpentier МО 13, 14), з гр. τέλμα «стояча вода, болото, багно», вірм. tilm «тс.» або гр. τĩφος «болото, багно» (Machek ESJČ 639), з дінд. stīmáḥ «нерухомий», stimitaḥ, timitaḥ «тс.», stíyā «стояча вода», styā́уаtē «замерзає, твердіє» (Ильинский РФВ 69, 22–23);
недостатньо обґрунтованим є пов’язання з псл. tьlěti «тліти» (Solmsen KZ 35, 478);
р. ти́на «твань, баговиння», [Confervae Ag.], бр. ці́на «твань, баговиння», др. тина «болото, багно, твань», ч. ст. tina, болг. ти́ня, м. тиња, стсл. тина «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ці́на «твань, баговиння» | білоруська |
| ти́ня | болгарська |
| tymjo | верхньолужицька |
| tilm «тс.» | вірменська |
| τĩλος «рідкий кал» | грецька |
| τέλμα «стояча вода, болото, багно» | грецька |
| τĩφος «болото, багно» | грецька |
| dínan «намокати» | давньоанглійська |
| theisk «гній, кал, сміття» | давньоверхньонімецька |
| deisk «тс.» | давньоверхньонімецька |
| stīmáḥ «нерухомий» | давньоіндійська |
| stimitaḥ | давньоіндійська |
| timitaḥ «тс.» | давньоіндійська |
| stíyā «стояча вода» | давньоіндійська |
| styā́уаtē «замерзає, твердіє» | давньоіндійська |
| þíðа «відтавати, розтоплювати» | давньоісландська |
| þíðr «відталий» | давньоісландська |
| тимѣно | давньоруська |
| тимѣниѥ | давньоруська |
| тина «болото, багно, твань» | давньоруська |
| тиња | македонська |
| tyḿe | нижньолужицька |
| tina | праслов’янська |
| *timy «болото, багно, твань» | праслов’янська |
| *timna | праслов’янська |
| tьlěti «тліти» | праслов’янська |
| тиме́нье | російська |
| ти́на «твань, баговиння» | російська |
| тимѣно | старослов’янська |
| тимѣниѥ «тс.» | старослов’янська |
| тина «тс.» | старослов’янська |
| tymenec (ст.) | чеська |
| temenec (ст.) | чеська |
| tina (ст.) | чеська |
ци́на «олово; цинк» (заст.)
запозичене з німецької мови через посередництво польської;
н. Zinn «олово» споріднене з дангл. дсканд. снн. tin, двн. свн. zin, що зводяться до герм. *tina-, можливо, чергуванням голосних пов’язаного з гот. tains «палиця; гілка, сучок», двн. zein «тс.», оскільки при археологічних розкопках на території Швейцарії, Ютландії, Південної Швеції знаходили олово у вигляді палиць (штаб);
бр. [цын], п. cyna, ч. слц. cín, вл. сyn, нл. cen, схв. [ци̏н], слн. cin;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цина́р
«ливар олов’яних виробів»
ци́ник
«закис олова»
цини́ця
«посудина з олова»
цині́вка
«тс.»
цинове́ць
«окис олова»
цино́вий
«олов’яний»
ци́няний
«тс.»
ці́на
«тс.; олов’яний посуд»
ці́нок
ці́нонька
«олов’яний дзбан»
цінь
«цина»
цѣна
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цын | білоруська |
| сyn | верхньолужицька |
| *tina- | германські |
| tains «палиця; гілка, сучок» | готська |
| tin | давньоанглійська |
| zin | давньоверхньонімецька |
| zein «тс.» | давньоверхньонімецька |
| cen | нижньолужицька |
| Zinn «олово» | німецька |
| cyna | польська |
| н | сербохорватська |
| zin | середньоверхньнімецька |
| tin | середньонижньонімецька |
| cín | словацька |
| cin | словенська |
| cín | чеська |
| tin | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України