ХВОРИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хво́рий «який має яку-небудь хворобу, нездужає, нездоровий»
псл. xvorъ / xorъ виводиться з давнішого *su̯oro- (*su̯ero-) «різати, колоти; наривати, гноїтися»;
заміна початкового s › x пояснюється (Черных II 336) впливом псл. xylъ, xylъjü (пор. р. хи́лый);
висловлювалася також думка про можливість зв’язку з іє. коренем *ks-/kes- «різати»: «хворий» – це первісно «каліка, травмована людина» (Мельничук Этимология 1966, 219);
вважалося спорідненим із двн. swëran «ятритися, здуватися, викликати біль», свн. swër «біль, хвороба», н. Schwär(e), Geschwür «болячка», ав. xVara- «рана» (Фасмер IV 232; Bern. I 409; Matzenauer LF 8, 6; Pedersen IF 5, 66; Rozwadowski RSl 2, 105; Эндзелин СБЭ 72; Mikkola Ursl. Gr. I 175; Trautmann 295);
були спроби зводити до іє. *khour- ‹ kheu̯or- (Ильинский ИОРЯС 20/4, 148) або до кореня *gver-, наявного в тох. В kwär «нездужати, хворіти» із заміною первісного g- на х- з табуїстичних міркувань (Machek ESJČ 203);
на думку ряду дослідників, прикметник хо́рий пов’язаний іншим ступенем чергування з хи́ріти, хи́рявий;
р. хво́рый, бр. хво́ры, п. вл. нл. chory, ч. choró, ст. chvoró, слц. choró, полаб. x́örĕ, xüöre «гидкий, бридкий», цсл. хворъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захво́рювання
хвора́
«хвороба»
хво́рати
хво́рість
хворі́ти
хворлакува́ти
хворлакува́тий
хворлякува́ти
хворлякува́тий
хворо́ба
хворобли́вий
хворови́й
«той, що хворів»
хворови́тий
хворо́та
«хвороба»
хворува́ти
хво́рявий
«хворобливий»
хворя́ка
«хворий»
хо́рий
хоро́ба
(1596, 1627)
хоробли́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| x «рана» | авестійська |
| хво́ры | білоруська |
| chory | верхньолужицька |
| swëran «ятритися, здуватися, викликати біль» | давньоверхньонімецька |
| коренем *ks-/kes- «різати» | індоєвропейська |
| *khour- ‹ kheu̯or- | індоєвропейська |
| chory | нижньолужицька |
| Schwär(e) | німецька |
| x́örĕ «гидкий, бридкий» | полабська |
| xüöre «гидкий, бридкий» | полабська |
| chory | польська |
| xvorъ / xorъ виводиться з давнішого *su̯oro- «різати, колоти; наривати, гноїтися» (*su̯ero-) | праслов’янська |
| xylъ | праслов’янська |
| хво́рый | російська |
| swër «біль, хвороба» | середньоверхньнімецька |
| choró | словацька |
| хворъ | церковнослов’янська |
| choró | чеська |
| xylъjü (пор. р. хи́лый) | ? |
| первісно «каліка, травмована людина» | ? |
| Geschwür «болячка» | ? |
| kwär «нездужати, хворіти» | ? |
| g- | ? |
| хо́рий | ? |
| хи́ріти | ? |
| хи́рявий | ? |
| chvoró | ? |
хворіо́н «диявол»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з хво́рий;
могло виникнути як табуїстична назва чорта, пор. полаб. chorac «чорт» (Brückner 183);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| chorac «чорт» | полабська |
| хво́рий | ? |
| chorac «чорт» | ? |
хи́рий «такий, що ослаб, виснажився через хворобу; кволий, немічний, худий»
псл. xyrъ;
пов’язане ступенем чергування (ŭ : ū) із xvorъ, з якого походить укр. хво́рий;
припускалася також контамінація x(v)or- і xyl- «хилий» (Черных II 340);
р. [хирь] «хвороба», [хи́рый], хире́ть, бр. [хі́ры], хірэ́ць, п. chyrek «хворовита людина», [chyra] «хвороба», нл. chyrny «хворобливий», полаб. chöry, болг. хире́я «хворію», схв. чак. [захире̏т], слн. hírati «хиріти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хире́нний
хи́рі́ти
хи́рла́ти
хирли́вий
хи́рлі́ти
хи́рля́вий
хирля́к
хи́рля́ти
хирлячи́сько
хи́рни́й
хирня́к
хи́ря
хиря́чка
«хвороба»
хі́ра
«тс.»
хірлий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хі́ры | білоруська |
| хире́я «хворію» | болгарська |
| chyrny «хворобливий» | нижньолужицька |
| chöry | полабська |
| chyrek «хворовита людина» | польська |
| xyrъ | праслов’янська |
| хирь «хвороба» | російська |
| т | сербохорватська |
| hírati «хиріти» | словенська |
| хво́рий | українська |
| хи́рый | українська |
| хире́ть | українська |
| хірэ́ць | українська |
| chyra «хвороба» | українська |
| xyl- «хилий» | ? |
| т | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України