ХАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

хай

похідне утворення від імперативної форми дієслова ха́яти «залишати, покидати»;
до семантики пор. модальну конструкцію н. laß ihn arbeiten «хай він працює», букв. «залиш його працювати»;
бр. хай;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хай білоруська
laß ihn arbeiten «хай він працює» німецька
ха́яти «залишати, покидати» ?
модальну ?

охайлу́чити «виполоти; очистити від гілок (щепу)»

результат видозміни форми охаю́чити «надати чому-небудь приємного, охайного вигляду, обчистити», очевидно, зближеної зі словами хай, [лу́чче] «краще»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
охаю́чити «надати чому-небудь приємного, охайного вигляду, обчистити» ?
хай ?
лу́чче «краще» ?

хайна́ «буря»

експресивне утворення звуконаслідувального характеру (Brückner 175);
пов’язується також з р. [хай] «досвід; сила», укр. хай «нехай», що є похідними від псл. xajati (ЭССЯ 8, 12);
п. chaja, haja «хуртовина», слнц. хaj «тс.; сніг із дощем»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
chaja «хуртовина» польська
haja «хуртовина» польська
xajati праслов’янська
хай «досвід; сила» російська
хaj «тс.; сніг із дощем» словінцький
хай «нехай» українська

ха́яти «чистити; лаяти, ганити, сварити Нед, Шейк; піклуватися (Я. Щоголів); залишати, покидати Бі»

припущення про запозичення ха́яти з гот. fajan «ганити» (Абаев Пробл. ист. и диал. 13) малоймовірне;
припускалася спорідненість з ос. xsajyn/æxsajyn «турбуватися; піклуватися», тох. В skai-, тох. A ske- «старатися, працювати»;
розглядалося також як експресивний варіант дієслова ка́яти(ся), псл. kajati «гудити, дорікати, картати» або як контамінація цього дієслова з емоційно забарвленими р. [хайло́] «горлянка», [харла́ть] «кричати» (Черных II 334–335);
пов’язувалося з дінд. khyāti «дивиться, бачить» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 147);
зіставляється з дінд. kṣiṇáti, kṣin̥ōti «нищить, губить», kṣítiṣ «провина», ав. xšyō (род. в.) «зникнення, загибель», гр. φϑίνω, φϑίω «кінчатися, минати, зникати; гинути, вмирати» тощо;
продовжує іє. *ksā-(i)-, яке зводиться до іє. *ks-/kes- «торкати; бити; скребти»;
псл. xajati;
р. ха́ять «лаяти, сварити; турбуватися, піклуватися», бр. няха́й, п. niechać «зневажати», poniechać «покинути, залишити», zaniechać «запустити, покинути», ч. nechati «залишити; не завадити», слц. nechat’ «залишити, кинути; дозволити», вл. niechać «не хотіти», нл. niechaś «тс.», болг. ха́я «стараюся, турбуюся, піклуюся», неха́ен «недбайло, неохайний», схв. xа̏jaти «турбуватися», не̏ха̄jан «недбайливий, безтурботний», слн. hájati «турбуватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відха́яти «відходити (недужого)»
занеха́ювати
неоха́йник
неоха́я «нечупара»
обханю́чити «надати чомусь приємного вигляду, обчистити»
обхаю́чити
оха́йливий
оха́йний
охаю́чувати «прибирати»
поха́яти «пестити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
xšyō «зникнення, загибель» (род. в.) авестійська
няха́й білоруська
ха́я «стараюся, турбуюся, піклуюся» болгарська
niechać «не хотіти» верхньолужицька
fajan «ганити» готська
φϑίνω грецька
khyāti «дивиться, бачить» давньоіндійська
kṣiṇáti давньоіндійська
*ksā-(i)- індоєвропейська
*ks-/kes- «торкати; бити; скребти» індоєвропейська
niechaś «тс.» нижньолужицька
xsajyn/æxsajyn «турбуватися; піклуватися» осетинська
niechać «зневажати»«покинути, залишити»«запустити, покинути» польська
poniechać «зневажати»«покинути, залишити»«запустити, покинути» польська
zaniechać «зневажати»«покинути, залишити»«запустити, покинути» польська
kajati «гудити, дорікати, картати» праслов’янська
xajati праслов’янська
хайло́ «горлянка» російська
ха́ять «лаяти, сварити; турбуватися, піклуватися» російська
jaти «турбуватися» сербохорватська
nechat' «залишити, кинути; дозволити» словацька
hájati «турбуватися» словенська
неха́ен «недбайло, неохайний» українська
jан «недбайливий, безтурботний» українська
nechati «залишити; не завадити» чеська
ха́яти ?
В ?
A ske- «старатися, працювати» ?
ка́яти(ся) ?
харла́ть «кричати» ?
kṣin̥ōti «нищить, губить» ?
kṣítiṣ «провина» ?
φϑίω «кінчатися, минати, зникати; гинути, вмирати» ?

оха́йний «старанно, чисто і дбайливо одягнений; чисто, старанно прибраний»

похідне утворення від ха́яти (‹ псл. xati, xajati ‹ іє. *ks-/kes-);
утворилося, можливо, через проміжну дієприкметникову форму обха́яний;
бр. аха́йны, п. [ochajny] (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

неоха́я «нечепура»
оха́йливий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аха́йны білоруська
ochajnyукр.) польська
ха́яти (‹ псл. xati, xajati ‹ іє. *ks-/kes-) ?
обха́яний ?

убхалю́чите «довести до ладу когось, щось; зробити порядок у чомусь»

неясне;
можливо, префіксальне утворення від незасвідченого *халючити (‹ *хаю́чити), похідного від [ха́яти] «чистити» Нед;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*халючити (‹ *хаю́чити) українська
ха́яти «чистити» українська

ха́йло́ «челюсті (у печі)»«рот, паща щуки»

р. хайло́ пов’язується також з незасвідченим *хаяло́, яке виводиться з ха́яти «лаяти», пор. стойло*стояло (Соболевский РФВ 65, 402);
дзвінкопалатальний варіант *g̑hēi- відбився в псл. *zěti, zějǫ, укр. зя́ти;
похідне утворення від псл. xajiti «чистити; лаяти, сварити», яке пов’язується з іє. *ks-ā-i̯ «тс.»;
р. хайло́ (згруб.) «горло; челюсті (у печі); рот, паща; роззява, крикун, горлань», [ха́йло] (лайл.) «глотка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*ks-ā-i̯ «тс.» індоєвропейська
*zěti праслов’янська
xajiti «чистити; лаяти, сварити» праслов’янська
хайло́ пов'язується також з незасвідченим *хаяло́ російська
хайло́ «горло; челюсті (у печі); рот, паща; роззява, крикун, горлань» (згруб.) російська
зя́ти українська
ха́йло «глотка» (лайл.) українська
ха́яти «лаяти» ?
стойло ?
*стояло ?
*g̑hēi- ?
zějǫ ?

ха́я «привільне, спокійне життя»

похідне утворення від [ха́яти] в значенні «чистити; піклуватися, турбуватися»;
схв. haja «турбота»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
haja «турбота» сербохорватська
ха́яти «чистити; піклуватися, турбуватися» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України