УГРА — ЕТИМОЛОГІЯ

уго́рець «представник народу, що становить основне населення Угорщини»

псл. ǫgъrinъ;
пов’язане з слат. Ungari, Ungri, Hungari, в якому початкове h- пояснюється впливом етноніма Hunni «гунни» (Фасмер IV 147), з сгр. Οὐ˜γγροι, Οὐ˜γγριϰός, що базуються на тюркському етнонімі Ὀνόγουροι, слат. Hunuguri, Onoguria terra, булг. on ogur, дтюрк. on oguz «десять огузьких родів»;
давнім запозиченням зі слов’янських мов є длит. unguras «угорець»;
р. [у́грин, уго́рский], бр. у́гры, уго́рскі, др. угринъ, мн. угре, п. węgier, węgrzyn, ч. Uher, Uhřin, слц. Uhor, вл. wuheŕ, болг. унга́рец, м. Унгарец, схв. у̀гар, у̀грин, с.-цсл. ѫгринъ, мн. ѫгре, слн. Ógеr;
Фонетичні та словотвірні варіанти

у́го́р «угорець»
уго́рський
угорща́к «назва угорського бика»
Уго́рщи́на
у́гри «назва стародавнього кочового племені» (іст.)
У́гри «Угорщина»
у́грин «угорець»
у́гринка «угорка»
угринчу́к «тс.»
У́гроньки «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
у́гры білоруська
уго́рскі білоруська
унга́рец болгарська
wuheŕ верхньолужицька
угринъ давньоруська
Унгарец македонська
węgier польська
węgrzyn польська
ǫgъrinъ праслов’янська
у́грин російська
уго́рский російська
ѫгринъ сербо-церковнослов’янська
у̀гар сербохорватська
у̀грин сербохорватська
Οὐ˜γγροι середньогрецька
Οὐ˜γγριϰός середньогрецька
Ungari середньолатинська
Ungri середньолатинська
Hungari середньолатинська
Hunni «гунни» середньолатинська
Hunuguri середньолатинська
Uhor словацька
Ógеr словенська
Ὀνόγουροι тюркські
Uher чеська
Uhřin чеська
unguras «угорець» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України