ТЕТИВА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. tętiva (‹tępt-);

зіставляється з лит. tem̃pti, tempiù «натягати, тягти», tampýti, tampaũ «тс.», tìmpa «жила, тятива», лтс. tiept «робити тугим, пружним; натягати», дісл. þǫmb «тятива; товстий живіт», ісл. þemba «роздувати, надувати», норв. temme «приборкувати», лат. tempus «проміжок часу; момент; час» (початково «натягнений»), перс. taftän «крутити, вити», які зводяться до іє. *temp-/tomp-/tm̥p- «тягти, натягати, напружувати»;

при цьому компонент -tiva розглядається як суфікс -tiv-, наявний також у ч. ст. stativo «дерев’яна підпора», схв. jе̏стиво «їда», або як суфікс -iv-a (пор. укр. р. кропива), приєднаний до суфікса -t-;

менш об´рунтоване зіставлення з лит. tiñklas «сітка», дінд. tántuḥ «мотузка», tántram «основа ткацького верстата», tanṓti «тягне, натягує», гр. τείνω «натягаю», τόνος «напруження», лат. tendō «натягаю, тягну», укр. тене́то (КЭСРЯ 441–442; Brückner 645; Trautmann 323; Pedersen KZ 40, 206);

р. тетива́, [тятива́], бр. цеціва́, др. тетива «жила, тятива», п. cięciwa, ч. tětiva, слц. tetіva, болг. тетива́ «тс.», схв. тети́ва «жила, сухожилля, струна», слн. tetíva «тятива», стсл. тѧтива «тс.»;