ТАЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
Таї́сія (жіноче ім’я)
запозичення з грецької мови;
гр. Θαΐς є іменем відомої куртизанки;
припускається також зв’язок з виразом ταἼσιος «належна Ісіді» (від Ἴσις «Ісіда»);
р. Таи́сия, бр. Таі́са, болг. Таисия;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Таї́са
Таісі́а
(1627)
Та́ся
Та́я
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Таі́са | білоруська |
| Таисия | болгарська |
| Θαΐς | грецька |
| ταἼσιος «належна Ісіді» (від Ἴσις «Ісіда») | грецька |
| Таи́сия | російська |
таї́ти
псл. tajiti;
споріднене з дінд. tāyúḥ «злодій», ав. tāyu- «тс.», tāyа- «крадіжка», гр. τητάω «грабую», τηΰσιος «марний, даремний», хет. tajezzi (tajazzi) «краде», дірл. tāid «злодій»;
іє. *(s)tāi- «таємно; красти»;
р. таи́ть, бр. таі́ць, др. таити, п. taić, ч. tajit, слц. tajit’, вл. tajić, нл. tawiś, [tajiś], болг. тая́, м. таи, схв. тájати, слн. tajítі, стсл. таити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в-по́тайці́
«потайки»
втайне́ний
«утаємничений»
зата́йливість
«хитрість, лукавство»
ізпотенька́
«несподівано»
невта́йний
«неутаюваний»
отає́нниця
«затаювачка»
ота́й
«таємно»
потає́мки
потає́мний
потає́мці
пота́єний
«таємний»
пота́є́нці
«потай»
по́тай
по́тайки
потайко́м
пота́йливий
потайни́й
потайни́к
по́тайно
по́тайці
прита́єний
притає́нний
«потайний»
прита́йкуватий
«таємний, прихований»
спо́тайна
спо́тайня
спо́тання
спо́таньга
«зненацька, несподівано, раптово»
спо́теньга
спо́теня
«тс.»
спо́тиньга
«нишком»
спотинька́
«несподівано»
тає́мний
тає́мни́ця
таємни́чий
тає́мнощі
«таємні справи, речі, які треба ховати»
таїна́
та́їнство
таї́тель
«затаювач»
та́йко́м
тайкома́
та́йна
та́йний
та́йни́к
тайника́р
«який робить таємницю з дрібниць»
та́йниця
«тайна»
та́йнощі
«таємниці»
та́йня
«тс.»
тайчако́м
«таємно, потайки»
та́ювати
«таїти»
та́я
«обізнана в багатьох таємницях жінка; подруга-сусідка»
упо́тай
«таємно, секретно»
ута́йник
«затаювач»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tāyu- «тс.» | авестійська |
| tāyа- «крадіжка» | авестійська |
| таі́ць | білоруська |
| тая́ | болгарська |
| tajić | верхньолужицька |
| τητάω «грабую» | грецька |
| τηΰσιος «марний, даремний» | грецька |
| tāyúḥ «злодій» | давньоіндійська |
| tāid «злодій» | давньоірландська |
| таити | давньоруська |
| *(s)tāi- «таємно; красти» | індоєвропейська |
| таи | македонська |
| tawiś | нижньолужицька |
| tajiś | нижньолужицька |
| taić | польська |
| tajiti | праслов’янська |
| таи́ть | російська |
| тájати | сербохорватська |
| tajit' | словацька |
| tajítі | словенська |
| таити | старослов’янська |
| tajezzi «краде» (tajazzi) | хетська |
| tajazzi | хетська |
| tajit | чеська |
та́нути
іє. *tā- «танути, розтоплюватися»;
псл. ta-ja-ti «танути, розтавати» (в укр. та́нути -ну- є суфіксом), споріднене з дінд. tṓyam «вода», гр. τήκω «розтоплювати, топити; розчиняти», дор. τάκω «тс.», лат. tābeo, -ere «танути, розтікатися; розкладатися», ос. t‘ayun «танути, розтавати», вірм. t‘anam «змочую, зволожую», двн. douwen, dewen «танути, розтавати», нвн. tauen, дангл. þāwian, англ. thaw «тс.», дірл. tām «чума», кімр. tawdd «розтоплений»;
р. та́ять, бр. [та́яць], др. таzти, п. tajać, ч. tát, вл. tać, нл. tajaś, болг. та́я, м. таи «просочуватися, протікати; танути, розтавати», схв. та̏jamu «просочуватися, протікати», слн. tájati se «танути, розтавати», стсл. таaти «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відта́лий
відта́ль
«відлига»
підта́лий
підта́лина
прота́вка
«тс.»
прота́лка
«проталина»
прота́лки
«відлига»
розтава́чка
«розтавання снігу, пора розтавання снігу»
розта́лий
ро́зталь
ро́зтань
«розталь»
роста́лина
«таловина»
тал
«таловина»
та́лий
талина́
«розтала санна дорога»
талови́на́
та́яти
ута́ли(й)
(у сполученні [ута́ла вода] «весняна вода»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| thaw «тс.» | англійська |
| та́яць | білоруська |
| та́я | болгарська |
| tać | верхньолужицька |
| t'anam «змочую, зволожую» | вірменська |
| þāwian | давньоанглійська |
| douwen | давньоверхньонімецька |
| dewen «танути, розтавати» | давньоверхньонімецька |
| tṓyam «вода» | давньоіндійська |
| tām «чума» | давньоірландська |
| таzти | давньоруська |
| τάκω «тс.» | дорійський |
| *tā- «танути, розтоплюватися» | індоєвропейська |
| tawdd «розтоплений» | кімрська |
| tābeo | латинська |
| tābere «танути, розтікатися; розкладатися» | латинська |
| таи «просочуватися, протікати; танути, розтавати» | македонська |
| tajaś | нижньолужицька |
| tauen | нововерхньонімецька |
| t'ayun «танути, розтавати» | осетинська |
| tajać | польська |
| ta-ja-ti «танути, розтавати» (в укр. та́нути -ну- є суфіксом) | праслов’янська |
| та́ять | російська |
| та̏jamu «просочуватися, протікати» | сербохорватська |
| tájati se «танути, розтавати» | словенська |
| таaти «тс.» | старослов’янська |
| та́нути | українська |
| tát | чеська |
| τήκω «розтоплювати, топити; розчиняти» | ? |
той
псл. tъ (tъjь), ta (taja), to (toje);
споріднені з лит. tàs, tà «той, та», лтс. tas, tα̃ «тс.», дінд. tá-, tā́- «цей», ав. ta- «тс.», гр. τόν (зн. в.), τήν (дор. τᾱʹν), τό, лат. is-tum, is-tam, is-tud, тох. A täm «це», гот. þata «тс.», алб. të «щоб»;
іє. *to- з вказівним значенням (‹ *so, *sā, *tod, відмінювання яких було спочатку суплетивним, пізніше узагальненим за рештою відмінків);
на слов’янському ґрунті первісна форма *tъ ускладнювалася внаслідок редуплікації або додавання підсилюючих формантів займенникового походження -jь, -nъ;
р. тот, [той], та, то, бр. той, та́я, то́е, др. тъ, тыи, тъи, та, тая, то, тое, п. ten, [tyj], ta, to, ч. нл. ten, ta, to, слц. ten, tá, to, вл. týn, ta, to, болг. той, тя, то, м. тоj, таа, тоа, схв. та̑j, та̑, то, слн. tá, tà, tý, стсл. тъ, та, то;
Фонетичні та словотвірні варіанти
втім
(уті́м)
зате́
зати́м
зато́го
«скоро»
по́ті́м
пото́му
приті́м
притоме́нний
«наявний»
прито́мний
прито́мніти
прито́му
та
та́я
те
те́є
те́єньки
те́єчки
тей
тий
то
тоє
тот
тота́
тоте́
тото́
тото́й
тото́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ta- «тс.» | авестійська |
| të «щоб» | албанська |
| той | білоруська |
| та́я | білоруська |
| то́е | білоруська |
| той | болгарська |
| тя | болгарська |
| то | болгарська |
| tón | верхньолужицька |
| ta | верхньолужицька |
| to | верхньолужицька |
| þata «тс.» | готська |
| τόν (зн. в.) | грецька |
| τήν (дор. τᾱʹν) | грецька |
| τό | грецька |
| tá- | давньоіндійська |
| tā́- «цей» | давньоіндійська |
| тъ | давньоруська |
| тыи | давньоруська |
| тъи | давньоруська |
| та | давньоруська |
| тая | давньоруська |
| то | давньоруська |
| тое | давньоруська |
| τᾱʹν | дорійський |
| *to- (‹ *so, *sā, *tod, відмінювання яких було спочатку суплетивним, пізніше узагальненим за рештою відмінків) | індоєвропейська |
| *so | індоєвропейська |
| *sā | індоєвропейська |
| *tod | індоєвропейська |
| *tъ | індоєвропейська |
| -nъ | індоєвропейська |
| -jь | індоєвропейська |
| is-tum | латинська |
| is-tam | латинська |
| is-tud | латинська |
| tas | латиська |
| tα̃ «тс.» | латиська |
| tàs | литовська |
| tà «той, та» | литовська |
| тоj | македонська |
| таа | македонська |
| тоа | македонська |
| ten | нижньолужицька |
| ta | нижньолужицька |
| to | нижньолужицька |
| ten | польська |
| tyj | польська |
| ta | польська |
| to | польська |
| tъ (tъjь) | праслов’янська |
| ta (taja) | праслов’янська |
| to (toje) | праслов’янська |
| tъjь | праслов’янська |
| taja | праслов’янська |
| toje | праслов’янська |
| тот | російська |
| той | російська |
| та | російська |
| то | російська |
| та̑j | сербохорватська |
| та̑ | сербохорватська |
| то | сербохорватська |
| ten | словацька |
| tá | словацька |
| to | словацька |
| tá | словенська |
| tá | словенська |
| tó | словенська |
| тъ | старослов’янська |
| та | старослов’янська |
| то | старослов’янська |
| täm «це» | тохарська А |
| ten | чеська |
| ta | чеська |
| to | чеська |
ай «але; та й» (спол.)
результат злиття сполучників a та і (й), як у тай;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| a (й) | ? |
| і (й) | ? |
| тай | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України