СТАСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
Станісла́в (чоловіче ім’я)
складне утворення з форми наказового способу др. стани (псл. stani) від дієслова стати і основи іменника слава (псл. slava);
пізніше могло бути підтримане впливом польської мови;
р. болг. Станисла́в, Станисла́ва, бр. Cтанісла́ў, Станісла́ва, др. Станиславъ, п. Stanisław, ч. слц. Stanislav, Stanislava, м. Станислав, Станислава, схв. Станислав, Станислава, слн. Stanislav, Stanislava;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Сла́ва
Сла́ва
Славко́
Сла́вцьо
Сла́вця
Ста́на
Станиславъ
(1393)
Станісла́ва
(жіноче ім’я)
Ста́ня
Ста́сій
Стась
Ста́ся
Ста́ха
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Cтанісла́ў | білоруська |
Станісла́ва | білоруська |
Станисла́в | болгарська |
Станисла́ва | болгарська |
стани (псл. stani)(псл. slava) | давньоруська |
стати | давньоруська |
слава | давньоруська |
Станиславъ | давньоруська |
Станислав | македонська |
Станислава | македонська |
Stanisław | польська |
stani | праслов’янська |
slava | праслов’янська |
Станисла́в | російська |
Станисла́ва | російська |
Станислав | сербохорватська |
Станислава | сербохорватська |
Stanislav | словацька |
Stanislav | словенська |
Stanislava | словенська |
Stanislav | чеська |
Оста́п
результат злиття на українському ґрунті трьох імен, запозичених через церковнослов’янське посередництво з грецької мови;
два з цих імен – Евъстаөии і Евъстахии – змішались, очевидно, вже в церковнослов’янській мові;
гр. Εὐστάϑιος утворено від εὐσταής «стійкий, міцний, урівноважений», що складається з компонентів εὐ «добре» та σταείς «той, що стоїть», пов’язаного з ἴστημι «ставити, споруджувати, будувати; стояти, спиратися», спорідненим з псл. stati, укр. стати;
гр. Εὐστάχιος (Εὔσταχυς) складається з того ж компонента εὐ- та основи στάχυς «колос, плід», можливо, спорідненої з свн. stunge «колючка», лит. stangùs «затверділий»;
гр. Στάχυς утворено на основі загальної назви στάχυς «колос»;
р. Евста́фий, Оста́п, бр. Аста́п, др. Еоустафии, п. Eustachy, ч. слц. Eustach, болг. Евста́ти(й), Евста́ки, м. Евстатие, Евстахие, схв. Еустахиjе, слн. Evstahij, стсл. Євъстаөии і Стахии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Еvста́фій
«истиненъ, твердъ»
(1627)
Еустатїи
(1455)
Євста́фій
Євста́хій
Оста́фій
Оста́х
Оста́ш
Ста́сьо
Ста́фій
(Ме)]
Стах
Стахіе
(1464)
Ста́хій
Ста́хѵй
«колос»
(1627)
Ста́шко
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Аста́п | білоруська |
Евста́ти(й) | болгарська |
Εὐστάϑιος утворено від εὐσταής «стійкий, міцний, урівноважений» | грецька |
Εὐστάχιος складається з того ж компонента εὐ- та основи στάχυς «колос, плід» | грецька |
Στάχυς утворено на основі загальної назви στάχυς «колос» | грецька |
Еоустафии | давньоруська |
stangùs «затверділий» | литовська |
Евстатие | македонська |
Eustachy | польська |
stati | праслов’янська |
Евста́фий | російська |
Еустахиjе | сербохорватська |
stunge «колючка» | середньоверхньнімецька |
Eustach | словацька |
Evstahij | словенська |
Євъстаөии і | старослов’янська |
стати | українська |
Оста́п | українська |
Евста́ки | українська |
Евстахие | українська |
Eustach | чеська |
σταείς «той, що стоїть» | ? |
ἴστημι «ставити, споруджувати, будувати; стояти, спиратися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України