СРНА — ЕТИМОЛОГІЯ

се́рна «Rupicapra Blainv.» (зоол.)

псл. sьr̥na;
споріднене з лтс. ст. sirna «серна», прус. sirvis «олень», лат. cervus «тс.», cornū «ріг», ав. srvā «ріг, ніготь», дінд. śṛ́ŋgam «ріг», гот. haúrn «тс.», а також з псл. *korva, укр. коро́ва;
існує думка (Machek ESJČ 572) про спорідненість тільки з лит. stìrna «серна», лтс. stіr̃na, фонетично й інтонаційно відмінними від слов’янських, і про праєвропейське походження слова;
р. се́рна, др. сьрна, п. sarna, ч. слц. srna, вл. sorna, [serna], нл. sarnja, болг. сърна́, м. срна, схв. ср́на, слн. sŕna, стсл. сръна;
Фонетичні та словотвірні варіанти

серн
серна́ «козуля, Capreolus Gray»
серненя́
серни́на «м’ясо серни»
серни́ця «тс.»
се́рній «сернячий»
серну́л «самець серни»
серню́к «тс.»
серня́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
srvā «ріг, ніготь» авестійська
сърна́ болгарська
sorna верхньолужицька
serna верхньолужицька
haúrn «тс.» готська
śṛ́ŋgam «ріг» давньоіндійська
сьрна давньоруська
cervus «тс.» латинська
cornū «ріг» латинська
sirna «серна» латиська
stіr̃na латиська
stìrna «серна» литовська
срна македонська
sarnja нижньолужицька
sarna польська
s<SUP>ь</SUP>r̥na праслов’янська
*korva праслов’янська
sirvis «олень» прусська
се́рна російська
ср́на сербохорватська
srna словацька
sŕna словенська
сръна старослов’янська
коро́ва українська
srna чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України