СОПРОН — ЕТИМОЛОГІЯ

Со́фро́н

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Σωφρόνιος, букв. «розсудливий», Σώφρων утворені з основ прикметника σω̃ς (σα(Ƒ)ος) «здоровий, неушкоджений», етимологічно ізольованого, та іменника φρόνις «розум, розсудливість», пов’язаного з φρήν «груднино-черевна перегородка; нутрощі; груди, серце, душа, розум», яке переконливої етимології не має;
р. Софро́н, заст. Софроний, бр. Сафро́н, розм. Сапро́н, Супро́н, Супру́н, Супру́сь, др. Софроний, п. Sofroniusz, слц. Sofrónia, болг. Софро́н, Софроний, Софра́н, м. Софроние, схв. Софрониjе, слн. Sofrónij, стсл. Софронии, Софронъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Cωфро́ній «цѣломудрный» (1627)
Сапру́н
Сопрі́н
Сопро́н
Со́хро́н
Супру́н
Супру́сь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Сафро́н білоруська
Софро́н болгарська
Σωφρόνιος грецька
Софроний давньоруська
Софроние македонська
Sofroniusz польська
Софро́н російська
Софрониjе сербохорватська
Sofrónia словацька
Sofrónij словенська
Софронии старослов’янська
Супро́н українська
Супру́н українська
Супру́сь українська
Софроний українська
Софра́н українська
Софронъ українська
φρόνις «розум, розсудливість» ?
φρήν «груднино-черевна перегородка; нутрощі; груди, серце, душа, розум» ?
Софроний ?
Сапро́н ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України