САВИ — ЕТИМОЛОГІЯ

Са́ва (чоловіче ім’я)

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Σάββας, очевидно, походить від арам. sāḇa «старий чоловік, дід»;
розглядається також як скорочений варіант імені Сава́тій (Спр. личн. имен 452);
р. Са́вва, бр. болг. м. Са́ва, др. Сава, п. Saba, ч. слц. слн. Sàva, схв. Са̏ва, стсл. Сава;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Сава (1443)
Сава́ «окружене або пьяныи... старець» (1627)
Са́вва
са́вити «святкувати день святого Сави» (заст.)
Са́вко
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sāḇa «старий чоловік, дід» арамейська
Са́ва білоруська
Са́ва болгарська
Σάββας грецька
Сава давньоруська
Са́ва македонська
Saba польська
Са́вва російська
Са̏ва сербохорватська
Sàva словацька
Sàva словенська
Сава старослов’янська
Сава́тій українська
Sàva чеська

сова́ «сова; сова вухата, пугач, Asio otus L.; сова пугач, пуга, Bubo bubo L.; сова біла, снігова, Nyctea nyctea L.; сова сіра, погутькало, Strix aluco L.; сова яструбина, гуля, Surnia ulula L.» (орн.)

псл. sova давнього звуконаслідувального походження;
паралельне дбрет. couann «сова», брет. kaouen «тс.», кімр. cuan «нічна сова», лат. cavannus «сіра сова» (з гал.), а також двн. hūwo «сова», hūwila «тс.», вірм. sag «гуска», лит. šaũkti «кричати» та іншим задньопіднебінним лит. kóva «галка», naktikóva «сова, нічний ворон», двн. kaha «галка», дінд. kā́uti «кричить», що виводяться з іє. *kā˘u-/kē˘u-/kū- «кричати, вити», з яким пов’язані також псл. kavъkati «кричати», укр. ка́вкати «тс.», [ка́ва] «галка, сива ворона»;
р. сова́, бр. сава́, др. сова, п. вл. нл. sowa, ч. слц. sova, схв. со̏ва, слн. sôva, с.-цсл. сова;
Фонетичні та словотвірні варіанти

засо́витися «спохмурніти, надутися (як сова)»
осові́лий
посовині́ти «знепритомніти, сп’яніти»
посові́лий
сов'я́тко
со́в'я́чий
совеня́
сови́ний
сови́нка «карликова сова, Surnia pygmaea»
совинча́ «совеня»
сові́ти
со́вка «совка-сплюшка, Otus Penn.»
сову́ля «сич, Athene»
усо́витися «стати похмурим, понуритися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сава́ білоруська
kaouen «тс.» бретонська
sowa верхньолужицька
sag «гуска» вірменська
couann «сова» давньобретонська
hūwo «сова» давньоверхньонімецька
kaha «галка» давньоверхньонімецька
kā́uti «кричить» давньоіндійська
сова давньоруська
*kā˘u-/kē˘u-/kū- «кричати, вити» індоєвропейська
cuan «нічна сова» кімрська
cavannus «сіра сова»гал.) латинська
šaũkti «кричати» литовська
kóva «галка» литовська
sowa нижньолужицька
sowa польська
sova праслов’янська
kavъkati «кричати» праслов’янська
сова́ російська
сова сербо-церковнослов’янська
ва сербохорватська
sova словацька
sôva словенська
ка́вкати «тс.» українська
sova чеська
hūwila «тс.» ?
naktikóva «сова, нічний ворон» ?
ка́ва «галка, сива ворона» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України