САВИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
Са́ва (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Σάββας, очевидно, походить від арам. sāḇa «старий чоловік, дід»;
розглядається також як скорочений варіант імені Сава́тій (Спр. личн. имен 452);
р. Са́вва, бр. болг. м. Са́ва, др. Сава, п. Saba, ч. слц. слн. Sàva, схв. Са̏ва, стсл. Сава;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Сава
(1443)
Сава́
«окружене або пьяныи... старець»
(1627)
Са́вва
са́вити
«святкувати день святого Сави»
(заст.)
Са́вко
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
sāḇa «старий чоловік, дід» | арамейська |
Са́ва | білоруська |
Са́ва | болгарська |
Σάββας | грецька |
Сава | давньоруська |
Са́ва | македонська |
Saba | польська |
Са́вва | російська |
Са̏ва | сербохорватська |
Sàva | словацька |
Sàva | словенська |
Сава | старослов’янська |
Сава́тій | українська |
Sàva | чеська |
сова́ «сова; сова вухата, пугач, Asio otus L.; сова пугач, пуга, Bubo bubo L.; сова біла, снігова, Nyctea nyctea L.; сова сіра, погутькало, Strix aluco L.; сова яструбина, гуля, Surnia ulula L.» (орн.)
псл. sova давнього звуконаслідувального походження;
паралельне дбрет. couann «сова», брет. kaouen «тс.», кімр. cuan «нічна сова», лат. cavannus «сіра сова» (з гал.), а також двн. hūwo «сова», hūwila «тс.», вірм. sag «гуска», лит. šaũkti «кричати» та іншим задньопіднебінним лит. kóva «галка», naktikóva «сова, нічний ворон», двн. kaha «галка», дінд. kā́uti «кричить», що виводяться з іє. *kā˘u-/kē˘u-/kū- «кричати, вити», з яким пов’язані також псл. kavъkati «кричати», укр. ка́вкати «тс.», [ка́ва] «галка, сива ворона»;
р. сова́, бр. сава́, др. сова, п. вл. нл. sowa, ч. слц. sova, схв. со̏ва, слн. sôva, с.-цсл. сова;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засо́витися
«спохмурніти, надутися (як сова)»
осові́лий
посовині́ти
«знепритомніти, сп’яніти»
посові́лий
сов'я́тко
со́в'я́чий
совеня́
сови́ний
сови́нка
«карликова сова, Surnia pygmaea»
совинча́
«совеня»
сові́ти
со́вка
«совка-сплюшка, Otus Penn.»
сову́ля
«сич, Athene»
усо́витися
«стати похмурим, понуритися»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сава́ | білоруська |
kaouen «тс.» | бретонська |
sowa | верхньолужицька |
sag «гуска» | вірменська |
couann «сова» | давньобретонська |
hūwo «сова» | давньоверхньонімецька |
kaha «галка» | давньоверхньонімецька |
kā́uti «кричить» | давньоіндійська |
сова | давньоруська |
*kā˘u-/kē˘u-/kū- «кричати, вити» | індоєвропейська |
cuan «нічна сова» | кімрська |
cavannus «сіра сова» (з гал.) | латинська |
šaũkti «кричати» | литовська |
kóva «галка» | литовська |
sowa | нижньолужицька |
sowa | польська |
sova | праслов’янська |
kavъkati «кричати» | праслов’янська |
сова́ | російська |
сова | сербо-церковнослов’янська |
ва | сербохорватська |
sova | словацька |
sôva | словенська |
ка́вкати «тс.» | українська |
sova | чеська |
hūwila «тс.» | ? |
naktikóva «сова, нічний ворон» | ? |
ка́ва «галка, сива ворона» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України