РОНА — ЕТИМОЛОГІЯ

рони́ти «губити, випускати, кидати»

псл. roniti «пускати текти, пускати падати», пов’язане давнім чергуванням голосних з rinǫti «ринути»;
споріднене з гот. urrannjan «пускати сходити» (про сонце), rinnan «бігти», двн. rеnnan «пускати текти, гнати», rіnnan «текти, бігти», гр. ῥαίνω (‹*ῥανι̯ω) «окроплюю, обсипаю», ῥανίς «крапля»;
припускається (Семереньи ВЯ 1967/4, 10–11) запозичення в праслов’янську мову з германських;
р. рони́ть, роня́ть, бр. раня́ць, др. изронити «випустити», п. вл. ronić «ронити, проливати», ч. roniti «тс.», слц. ronit’ «ронити», ronit’ sa «падати, текти», нл. roniś «ронити, проливати», болг. ро́ня «сиплю, роняю», м. рони «оббиває, обсипає; ллє (сльози)», схв. ро̀нити «розмивати, руйнувати; поринати; проливати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

невро́нений «не згублений, не вражений»
поро́н «відпадіння, втрата; передчасне народження, викидень»
поро́ненє «викидень»
раня́ти «роняти»
роня́ти
уро́н «шкода, втрата»
уроно́вина «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
раня́ць білоруська
ро́ня «сиплю, роняю» болгарська
ronić «ронити, проливати» верхньолужицька
urrannjan «пускати сходити» (про сонце) готська
ῥαι̯νω «окроплюю, обсипаю» (‹*ῥανι̯ω) грецька
ῥανίς «крапля» грецька
rеnnan «пускати текти, гнати» давньоверхньонімецька
rіnnan «текти, бігти» давньоверхньонімецька
изронити «випустити» давньоруська
рони «оббиває, обсипає; ллє (сльози)» македонська
roniś «ронити, проливати» нижньолужицька
ronić «ронити, проливати» польська
roniti «пускати текти, пускати падати» праслов’янська
rinǫti «ринути» праслов’янська
рони́ть російська
роня́ть російська
ро̀нити «розмивати, руйнувати; поринати; проливати» сербохорватська
ronit' «ронити»«падати, текти» словацька
ronit' sa «ронити»«падати, текти» словацька
roniti «тс.» чеська
rinnan «бігти» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України