РЕКТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ректи́ «говорити»
думка про зв’язок із звуконаслідувальними формами лит. rė˜kti «кричати», rė́kauti «кричати, горлати, репетувати», лтс. rēkt «ревіти, ричати», дірл. réimm «крик», лат. raccāre «ричати (про тигра)» (Фасмер III 465–466; Schuster-Šewc 1222; Wаlde–Hofm. II 414) з погляду фонетики викликає заперечення;
споріднене з гот. rahnjan «рахувати», ragin «рада, рішення, постанова», garēhsns «призначення, визначення», дінд. racáyati «упорядковує, виготовляє, складає, готує», racanam, racanā «порядок, розпорядження», тох. A rake «слово», B reki «тс.», іє. *rē˘k- «розташовувати»;
псл. *rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-);
р. изрека́ть «урочисто вимовляти, висловлюватися», [река́ть] «говорити, мовити, промовляти», бр. прадрака́ць «передрікати», др. рєчи «говорити, сказати», п. rzec «сказати», ч. říci, слц. riect’ «тс.», вл. rjec «говорити, сказати», нл. rjаc «тс.», полаб. rict, ricаt «казати», болг. река́ «скажу», м. рече «каже», схв. pѐƕи «сказати», слн. rêči «тс.», стсл. рєшти, рєкѫ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відректи́
відріка́ти
«відповідати»
вріка́ти
«дорікати»
вро́ки
«пристріт, уроки»
доректи́
доріка́ти
«докоряти»
дорікну́ти
заректи́ся
зареч
«постскриптум, епілог»
(заст.)
зарі́к
«обіцянка»
зарі́каний
«який дав зарік»
заріка́ти
«заклинати, клясти, просити»
заріка́тися
«закаюватися, заклястися»
заріча́ний
«непокірливий, сварливий»
зарі́чки
«зарік»
зарі́чливий
«який зарікся від чогось»
заро́к
«тс.»
зорчи́
«скажи»
зректи́ся
зріка́тися
«відмовлятися»
зуро́чити
«наврочити»
навректи́
«наврочити»
навро́ки
«пристріт»
наврокува́ти
«тс.»
навро́чити
наврочли́вий
нао́дрік
«у відповідь»
нареко́вати
«називати»
(заст.)
наректи́
«назвати»
нарече́на
«молода»
нарече́ний
«жених»
наре́че́ння
«присвоєння імені»
наречи́
«наректи»
наріка́ти
«скаржитися»
нарічо́вість
«діалектна особливість»
нарі́ччя
неви́речений
«невисловлений»
недорі́ка
«людина з дефектом мови»
недорі́кий
«який має дефект мови»
недорі́кува́тий
«тс.»
недо́річ
«безглуздя, абсурд»
недорічи́вий
«безглуздий, абсурдний»
недорі́чний
«непридатний»
нездоре́чі
«ні до чого»
нерічи́вий
«некрасномовний, недорікуватий»
обректи́
обречи́
«урочисто обіцяти; присвятити; вказати»
обрі́к
«обітниця»
обрі́ка
«тс.»
обріка́ти
«обіцяти; прирікати»
обрі́кувати
«докоряти закидати»
обрі́куватися
«заповідати»
обро́чник
«той, що дав обітницю зробити щось для спокутування гріха»
оброчникува́ти
«виконувати обітницю»
о́дрік
«заперечення; відмова»
пере́рік
«суперечка»
пере́річка
«тс.»
по́рекло
«прізвисько; прізвище»
порі́к
«ремство»
порі́кування
«ремство, нарікання»
порі́кувати
«ремствувати»
приректи́
прире́чений
прире́чення
приріка́ти
приуро́чений
приуро́чити
прорека́ти
«прорікати; з похвалою згадувати»
проректи́
проре́чення
«прорікання»
проре́чистий
«красномовний»
прорі́к
«пророк»
проріка́ння
«пророкування»
проріка́ти
проро́к
пророкува́ти
проро́цтво
проро́цький
«пророчий»
проро́чення
проро́чество
проро́чеський
«пророчий»
проро́чий
проро́чити
проро́чиця
проро́чня
«оракул»
ре́кало
«той, що дає прізвиська іншим»
ре́кло
«прізвисько; прозвання; гасло»
реку́н
«промовець»
речене́ць
«строк»
рече́ння
«вислів»
ре́чення
речи́
речи́нець
«тс.»
речи́стий
«говіркий»
речни́к
«адвокат, заступник у справах»
ре́чник
«поборник; оратор; [повірений Нед]»
речни́стий
«тс.»
речни́цтво
«адвокатура; заступництво в справах»
речни́цький
«ораторський, адвокатський»
речня́
«вислів, судження; вирок, присуд»
речува́ти
«тс.»
рік
«зойк»
річ
«мова, розмова, міркування»
річни́й
«балакучий»
річни́стий
«красномовний»
рочи́тися
«давати обітницю»
рочня́
«оракул»
урекли́вий
«здатний наврочити; якого можна наврочити»
уректи́
«наврочити; [докорити, доректи]»
уректи́ся
«почутися; здатися»
уре́чення
«уроки»
уречи́
«докорити; наврочити Г; висловити ВеЛ»
уріка́ти
«тс.»
урі́чли́вий
урі́чний
«тс.»
уро́к
«завдання; навчальне заняття»
уро́ки
«пристріт»
уро́чий
«чудовий, чарівний, принадний; здатний докоряти Шейк»
уро́чи́на
«пристріт»
урочи́ти
«заворожити, зачарувати»
уро́чища
(збільш. від уро́ки)
уро́чний
«встановлений; умовлений, визначений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прадрака́ць «передрікати» | білоруська |
| река́ «скажу» | болгарська |
| rjec «говорити, сказати» | верхньолужицька |
| rahnjan «рахувати» | готська |
| ragin «рада, рішення, постанова» | готська |
| garēhsns «призначення, визначення» | готська |
| racáyati «упорядковує, виготовляє, складає, готує» | давньоіндійська |
| racanam | давньоіндійська |
| racanā «порядок, розпорядження» | давньоіндійська |
| réimm «крик» | давньоірландська |
| рєчи «говорити, сказати» | давньоруська |
| *rē˘k- «розташовувати» | індоєвропейська |
| raccāre «ричати (про тигра)» | латинська |
| rēkt «ревіти, ричати» | латиська |
| rėˊkti «кричати» | литовська |
| rė˜kauti «кричати, горлати, репетувати» | литовська |
| рече «каже» | македонська |
| rjаc «тс.» | нижньолужицька |
| rict «казати» | полабська |
| ricаt «казати» | полабська |
| rzec «сказати» | польська |
| *rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-) | праслов’янська |
| изрека́ть «урочисто вимовляти, висловлюватися» | російська |
| река́ть «говорити, мовити, промовляти» | російська |
| pѐђи «сказати» | сербохорватська |
| riect' «тс.» | словацька |
| rêči «тс.» | словенська |
| рєшти | старослов’янська |
| рєкѫ «тс.» | старослов’янська |
| A rake «слово» | тохарська А |
| reki «тс.» | тохарська В |
| říci | чеська |
вируґо́вувати «виганяти, усувати, прибирати»
запозичення з польської мови;
п. wyrugować, wyrugowywać «усувати, звільняти, виживати, виганяти» походить від rugować «виселяти, виганяти, усувати з посади», rugi «вигнання з країни, масове звільнення», запозиченого з термінології німецького міського права;
нім. rügen «ганити, осуджувати», Rüge «догана» споріднене з псл. *rekti, укр. ректи́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виру́га
выруґовати
«вигнати, викинути»
(1635)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rügen «ганити, осуджувати» | німецька |
| wyrugować | польська |
| *rekti | праслов’янська |
| ректи́ | українська |
| wyrugowywać «усувати, звільняти, виживати, виганяти» | ? |
| rugować «виселяти, виганяти, усувати з посади» | ? |
| rugi «вигнання з країни, масове звільнення» | ? |
| Rüge «догана» | ? |
рек «як, наче, неначе, мов» (-бись)] Нед
п. rzekl-byś «можна б сказати» (букв. «сказав би ти») є формою 2-ї ос. умовного способу від дієслова rzec «сказати», спорідненого з укр. ректи́ (див.);
фонетично адаптоване запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rzekl-byś «можна б сказати» (букв. «сказав би ти») | польська |
| rzec «сказати» | польська |
| ректи́ | українська |
ро́кіт
похідні утворення від звуконаслідувальної основи псл. *rok-/rek-, до якої зводяться також рика́ти, регота́ти, лит. rė˜kti «кричати, ревти», лтс. rèkt «тс.», лат. raccāre «кричати» (про тигра);
можливо, пов’язане також з ректи́ «говорити»;
р. ро́кот, рокота́ть, бр. ро́кат «рокіт», раката́ць, др. рокотати «звучати, бриніти, гриміти», вл. rokot «плутанина, сум’яття», rokotać «галасувати», схв. ро̏кōт «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рокітли́вий
рокота́ти
рокоті́ти
рокотли́вий
рокотня́
«гуркотіння грому»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ро́кат «рокіт» | білоруська |
| раката́ць | білоруська |
| rokot «плутанина, сум’яття»«галасувати» | верхньолужицька |
| rokotać «плутанина, сум’яття»«галасувати» | верхньолужицька |
| рокотати «звучати, бриніти, гриміти» | давньоруська |
| raccāre «кричати» (про тигра) | латинська |
| rèkt «тс.» | латиська |
| rė˜kti «кричати, ревти» | литовська |
| *rok-/rek- | праслов’янська |
| рика́ти | праслов’янська |
| регота́ти | праслов’янська |
| ро́кот | російська |
| рокота́ть | російська |
| рȍк «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт» | сербохорватська |
| ректи́ «говорити» | українська |
уректи́ «зурочити Г; докоряти СУМ»
в ньому відбилася давня віра в силу вимовленого слова;
похідне утворення від ректи́;
р. урека́ть «зурочувати», п. urzekać, ч. uřknouti, слц. слн. urékati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вректи́
«тс.»
вріка́ти
«тс.»
врічли́вий
«тс.»
уректи́ся
«почутися»
уріка́ти
«докоряти; зурочувати»
уріка́тися
«чутися»
урікну́ти
урі́чли́вий
«здатний зурочити; якого можна зурочити»
урі́чний
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| urzekać | польська |
| урека́ть «зурочувати» | російська |
| urékati «тс.» | словацька |
| urékati «тс.» | словенська |
| ректи́ | українська |
| uřknouti | чеська |
уро́к «завдання; навчальна робота; навчальне заняття; певний проміжок часу; (заст.) робота, визначена для виконання на певний час; (перен.) висновок, логічний підсумок чого-небудь, що має значення в майбутньому; [пристріт Бі, чаклування Нед]»
псл. urokъ;
утворене за допомогою префікса u- від кореня rok-/rek-, який виступає в укр. ректи́, проро́к;
укр. уро́к «пристріт; чаклування» і подібні значення в інших слов’янських мовах відбивають давню віру слов’ян у магію слова;
р. уро́к «навчальна година; учбове завдання; (заст.) робота, задана на певний час; повчання; щось повчальне; (заст.) зурочення, чаклування», уро́чить «псувати недобрим поглядом», бр. уро́к «чари», др. урокъ «умова; угода; призначення, правило; податок, штраф; строк, визначений час», п. urok «чари; пристріт; зурочення; угода; (перен.) чарівність», ч. úrok «чари; хвороби; податок», слц. úrek, болг. уро́к «урок», у́ро́ци (мн.) «чаклування; пристріт», м. урок «пристріт», схв. у̀рок «тс.», слн. urо̀k «зурочення; хвороба внаслідок зурочення», стсл. оурочьнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врок
«пристріт»
вро́чення
«тс.»
вро́чити
«тс.»
уро́ки
«наслання хвороби кому-небудь поглядом СУМ; пристріт Бі; хвороба або випадок, спричинені чаклуванням Нед»
(мн.)
уро́че
«чари; привабливість; чаклування, ворожба»
уро́чення
«уроки»
уро́ченьки
«уроки»
(зменш.)
уро́чи́на
«уроки; пристріт»
уро́чи́ти
«зурочити Бі, Нед; знеславлювати Нед; зачаровувати, причаровувати Нед»
уро́чища
«уроки; пристріт»
(мн.)
уро́чище
«урок; пристріт»
(збільш.)
уро́чний
«встановлений за певними умовами; визначений»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уро́к «чари» | білоруська |
| уро́к «урок» | болгарська |
| у́ро́ци «чаклування; пристріт» (мн.) | болгарська |
| урокъ «умова; угода; призначення, правило; податок, штраф; строк, визначений час» | давньоруська |
| урок «пристріт» | македонська |
| urok «чари; пристріт; зурочення; угода; (перен.) чарівність» | польська |
| urokъ | праслов’янська |
| уро́к «навчальна година; учбове завдання; (заст.) робота, задана на певний час; повчання; щось повчальне; (заст.) зурочення, чаклування» | російська |
| уро́чить «псувати недобрим поглядом» | російська |
| у̀рок «тс.» | сербохорватська |
| úrek | словацька |
| urо̀k «зурочення; хвороба внаслідок зурочення» | словенська |
| оурочьнъ | старослов’янська |
| ректи́ | українська |
| проро́к | українська |
| уро́к «пристріт; чаклування» | українська |
| úrok «чари; хвороби; податок» | чеська |
уро́чи́стий «пов’язаний з торжеством, знаменною датою; святковий; важливий, значущий; сповнений величі; [що буває раз на рік, річний Куз, Пі]»
очевидно, як і бр. урачы́сты, запозичення з польської мови;
п. uroczysty «домовлений», пізніше «знаменитий; святковий», походить від urok «річна плата», префіксального похідного від rok «рік», що відповідає укр. рік, спорідненому з ректи́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врочи́стий
врочи́стість
врочи́сто
урочи́стість
«урочисті заходи на відзначення якоїсь знаменної події; [річне свято, торжество, церемоніальний акт Бі, Пі]»
(переважно в мн.)
урочи́сто
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| урачы́сты | білоруська |
| uroczysty «домовлений» | польська |
| urok «річна плата» | польська |
| rok «рік» | польська |
| рік | українська |
| ректи | українська |
уро́чище «те, що становить природну межу (яр, гора і т. ін.); ділянка, яка виділяється серед навколишньої місцевості природними ознаками»
похідне утворення від ректи́ (уріка́ти, уро́чити);
первісно «місцевість із власною назвою»;
р. уро́чище «тс.», бр. уро́чышча «тс.», [уро́чышчэ] «урочище, певна місцевість з власною назвою», п. uroczyszcze, uroczysko «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уро́чышча «тс.» | білоруська |
| уро́чышчэ «урочище, певна місцевість з власною назвою» | білоруська |
| uroczyszcze «тс.» | польська |
| uroczysko «тс.» | польська |
| уро́чище «тс.» | російська |
| ректи (уріка́ти, уро́чити) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України