ПАВЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;

гр. Παυ̃λος походить від лат. Paulus, утвореного від прикметника paulus «малий», пов’язаного з paucus «тс.», спорідненим з гот. fawai «мало», дісл. far, двн. fao, fō, дангл. fēa, англ. few «тс.»;

р. бр. болг. Па́вел, др. Павелъ, Паулъ, п. Paweł, ч. слц. слн. Pavel, вл. Pawoł, Paweł, м. Павле, схв. Павао, Павле, стсл. Павьлъ, Паоулъ;

запозичення з італійської мови;

іт. sol «тс.» походить від лат. sol-, що є початковим складом слова solve (форми 2-ї ос. одн. наказового способу від дієслова solvere (solvo) «платити; нести, терпіти; виконувати, стримувати; віддячувати, відшкодовувати; спокутувати; звільняти; ламати, знімати», яким починається п’ятий рядок першої строфи латинського релігійного гімну св. Іоанну Хрестителю, написаного в XI ст. Павлом Дияконом;

пор. назви інших звуків і нот музичної гами іт. re «ре», mi «мі», fa «фа», la «ля», si «сі», утворених також на базі початкових складів слів другого, третього, четвертого, шостого і сьомого рядків першої строфи того ж гімну;

р. бр. соль, п. ч. sol, болг. сол, слн. sól;

результат перенесення на равлика власного імені Пе́трик за аналогією до іншої назви цього молюска па́влик від Павло́;