ОРЕСТ — ЕТИМОЛОГІЯ
Оре́ст (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Ὀρέστης виводиться від іменникаὄρος «гора», очевидно, спорідненого зὄρνυμι «підіймаюсь»,ὄρνῑς «птах», псл. orьlъ, укр. орел;
р. Оре́ст, бр. Арэ́ст, ч. слц. Orest, болг. Оре́сти, слн. Orest, стсл. Орєстъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Îрко
Оре́стъ
«оугодникъ Б(ог)у»
(1627)
Ори́сьо
Яре́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Арэ́ст | білоруська |
| Оре́сти | болгарська |
| Ὀρέστης «гора» виводиться від іменникаὄρος | грецька |
| orьlъ | праслов’янська |
| Оре́ст | російська |
| Orest | словацька |
| Orest | словенська |
| Орєстъ | старослов’янська |
| орел | українська |
| Orest | чеська |
| зὄρνυμι «підіймаюсь» | ? |
| ὄρνῑς «птах» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України