ОЛЕН — ЕТИМОЛОГІЯ
Оле́на (жіноче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. ‘Ελένη етимологічно неясне;
пов’язується з ἐλένη «факел з тростини», ἐλάνη «тс.», виводиться також від *Ϝενένα (›*Ϝελένα) як гіпотетичної форми, спорідненої з лат. Venus «Венера»;
р. болг. Еле́на, бр. Але́на, Алёна, Яле́на, др. Елена, Олена, п. ч. Helena, слц. Helena, Elena, вл. Lejna, м. Елена, Лена, схв. Елена, Helena, слн. Helena, Jelena, цсл. Єлєна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ªля
Èля
Елена
(1401)
Єлє́на
(1627)
Ле́на
Льо́ля
Ля́ля
Олена
(1466)
Оле́нка
Оле́ся
Олька
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Але́на | білоруська |
| Еле́на | болгарська |
| Lejna | верхньолужицька |
| 'Ελένη | грецька |
| Елена | давньоруська |
| Venus «Венера» | латинська |
| Елена | македонська |
| Helena | польська |
| Еле́на | російська |
| Елена | сербохорватська |
| Helena | словацька |
| Helena | словенська |
| Алёна | українська |
| Яле́на | українська |
| Олена | українська |
| Лена | українська |
| Єлєна | церковнослов’янська |
| Helena | чеська |
| ἐλένη «факел з тростини» | ? |
| ἐλάνη «тс.» | ? |
| *Ϝενένα (›*Ϝελένα) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України