НЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ
німи́й
псл. němъ «який заїкається, який говорить невиразно, незрозуміло; німий» з давнішого *měmъ «який заїкається, який говорить невиразно», очевидно, спорідненого з лтс. mḕms «німий», memeris «заїка», męmulis «тс.», хет. mema- «говорити»;
очевидно, іє. *mem-, звуконаслідувальне, як нвн. mummeln «невиразно говорити, мимрити», англ. mumble «тс.», укр. ми́мрити, р. мя́млить «мимрити», п. [momotać] «незрозуміло говорити, белькотати», [mamotać] «тс.», ч. mumlat «бурчати», схв. мỳмлати, мỳмљати «бурмотати», слн. momljáti «бурмотати, бурчати»;
припускається також (Гамкрелидзе–Иванов 472–473) іє. *nē-mn-, букв. «не говорячий», утворене з частки ne «не» і основи *men-/mn̥- «думати, говорити»;
помилковими є зіставлення з двн. neiman «говорити» (Wiedemann ВВ 28, 54–55) або з дангл. benoeman «обібрати» (припускається первісне значення «позбавлений (мови)» (Neisser ВВ 30, 303), як і виведення з ně- і -ьmъ (Миккола РФВ 48, 270);
р. немо́й «німий», бр. нямы́ «тс.», др. нѣмыи «німий; який говорить невиразно, незрозуміло», п. niemy «німий», ч. ňemý, слц. nemý, вл. němy, нл. nimy, němy, болг. ням, м. нем, схв. нȇм, слн. ném, стсл. нѣмъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нє́мтур
«німа людина, мовчун Ме; недорікуватий Па»
німа́к
«німий»
німа́н
«тс.»
німаня
«німа»
німе́нь
«німий»
німе́нький
«трохи німий, заїкуватий»
німина́
«безсловесна істота, тварина; [худоба Досл. і мат. IV]»
німіна
«худоба»
німі́ти
ні́мко
«мовчки»
ні́мно
«хтось стає соромливим, розстроєним»
німо́та
німоті́ти
«німувати»
німо́тний
німо́тствувати
німту́р
«німа людина»
німтура́
«тс.»
німува́ти
німува́тий
«заїкуватий; мовчазний»
німча́к
«німа людина»
оніми́ти
«зробити німим»
онімі́ти
по́німо
«потай»
уніма́ти
«німіти»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
mumble «тс.» | англійська |
нямы́ «тс.» | білоруська |
ням | болгарська |
němy | верхньолужицька |
benoeman «обібрати» (припускається первісне значення «позбавлений (мови) | давньоанглійська |
neiman «говорити» | давньоверхньонімецька |
нѣмыи «німий; який говорить невиразно, незрозуміло» | давньоруська |
*mem- | індоєвропейська |
*nē-mn- | індоєвропейська |
*men-/mn̥- «думати, говорити» | індоєвропейська |
mḕms «німий» | латиська |
memeris «заїка» | латиська |
męmulis «тс.» | латиська |
нем | македонська |
nimy | нижньолужицька |
němy | нижньолужицька |
mummeln «невиразно говорити, мимрити» | нововерхньонімецька |
momotać «незрозуміло говорити, белькотати» | польська |
mamotać «тс.» | польська |
niemy «німий» | польська |
němъ «який заїкається, який говорить невиразно, незрозуміло; німий» | праслов’янська |
*měmъ «який заїкається, який говорить невиразно» | праслов’янська |
мя́млить «мимрити» | російська |
немо́й «німий» | російська |
мỳмлати | сербохорватська |
мỳмљати «бурмотати» | сербохорватська |
нȇм | сербохорватська |
nemý | словацька |
momljáti «бурмотати, бурчати» | словенська |
ném | словенська |
нѣмъ «тс.» | старослов’янська |
ми́мрити | українська |
mema- «говорити» | хетська |
mumlat «бурчати» | чеська |
ňemý | чеська |
ним (ор. в. одн. займенника 3-ї ос.)
псл. nimь, njego, njemu, njejě, njeji, njejǫ як результат приєднання до форм jimь, jego і т. д. кінцевого n з прийменників *vъn, *kъn, *sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.);
р. ним, него́, нему́, н¸м, ни́ми, них, не¸, ней, бр. ст. нимъ, него, др. нимь, него, нему, нихъ, неѣ, неи, нею, п. nim, niego, ч. ním, něho, слц. ním, neho, вл. nim, njeho, нл. njogo, болг. не́го (зн. в.), не́му, м. него (зн. в.), ним (дав. в. мн.), схв. њȗм, њèга, слн. njím, njȇga, стсл. нєго, нь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
не́ї
не́ю
ни́ми
них
ній
нім
ньо́го
ньо́му
ню
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нимъ | білоруська |
него | білоруська |
не́го (зн. в.) | болгарська |
не́му | болгарська |
nim | верхньолужицька |
njeho | верхньолужицька |
нимь | давньоруська |
него | давньоруська |
нему | давньоруська |
нихъ | давньоруська |
неѣ | давньоруська |
неи | давньоруська |
нею | давньоруська |
него (зн. в.) | македонська |
ним (дав. в. мн.) | македонська |
njogo | нижньолужицька |
nim | польська |
niego | польська |
nimь | праслов’янська |
njego | праслов’янська |
njemu | праслов’янська |
njejě | праслов’янська |
njeji | праслов’янська |
*sъn jimь | праслов’янська |
*kъn jemu | праслов’янська |
*kъn | праслов’янська |
*sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.) | праслов’янська |
njejǫ | праслов’янська |
jimь | праслов’янська |
jego | праслов’янська |
njejǫ | праслов’янська |
jimь | праслов’янська |
jego | праслов’янська |
*vъn | праслов’янська |
kъ njemu | праслов’янська |
njejǫ | праслов’янська |
jimь | праслов’янська |
jego | праслов’янська |
*vъn | праслов’янська |
ним | російська |
него́ | російська |
нему́ | російська |
нём | російська |
ни́ми | російська |
них | російська |
неё | російська |
ней | російська |
њȗм | сербохорватська |
њèга | сербохорватська |
ním | словацька |
neho | словацька |
njím | словенська |
njȇga | словенська |
нєго | старослов’янська |
нь | старослов’янська |
ním | чеська |
něho | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України