НЕДРА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. nědro (*ědro), nadro;

результат злиття кінцевого звука n прийменника *vъn «в, у» з початковою частиною іменника *ědro (*adro) ‹ *ēdro (*ōdro), очевидно, спорідненого з гр. οἶδος (ὀιδάω) «живіт, черевна порожнина», дірл. in-athar «нутрощі», двн. in-ādiri «тс.», adara «жила, артерія, кишка, нутрощі», кімр. en-eder-en «нутрощі»;

менш переконливе зіставлення (Brugmann Grundriss I 179 та ін.; Fick KZ 21, 463; Holub–Kop. 238) з вірм. ait «щока», aitnum «набрякаю», aitum «пухлина, нарив», гр. οἶδος «нарив», οἶδμα «пухлина», ὀιδάω (ὀιδέω) «надуваюсь, пухну», двн. eiz «нарив», eitar «отрута», лтс. idra «гнила серцевина дерева»;

припускався (Meillet Études 408–409) малоймовірний зворотний перерозподіл vún-ědro з давнішого vъ-nědro, яке зіставлялося з гр. νηδύς «черево»;

виводилось також (BrŠckner 196) від кореня ja-ti «їхати» на підставі схв. jȁдро «вітрило», jèдро, jȁдрило, jèдрило «тс.», п. ст. jadro «сіть, невід»;

українські форми з на-, можливо, походять з польської мови;

р. не́дра, др. нѣдро, ядра «надра, глибина, нутрощі, лоно», п. nadro «пазуха», zanadrze «тс.», ч. ňadra «перса», слц. nadrá «тс.; пазуха», вл. нл. nadra «перса», болг. недра́ «надра», схв. нȅдра «тс.; пазуха», слн. nédra, [nádrije] «тс.»;