МУСА — ЕТИМОЛОГІЯ

ми́дза «морда, товсте обличчя»

неясне;
можливо, споріднене з дінд. múkham «паща, морда» (Фасмер III 24);
зіставляється також (ВеБ 278) з гр. μύξα «слиз», пов’язаним з μύσσομαι «сякаюся»;
р. [мыс] «голова риби; зяброва покришка», [мыса́ло] (лайл.) «обличчя», [мыса́лы] «вилиці, щелепи», бр. мы́за «морда», мы́са «тс.», м. муцка «морда, рило»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мазка́тий «мордатий, пикатий»
ме́са «рот»
ми́ґза «тс.»
мидза́тий «з відвислими щоками, мордатий»
ми́за «морда, рило»
ми́зати «торкатися мордою, лизати»
миза́тий
ми́зити «дутися; надувати губи»
мизка́тий «тс.»
ми́знути «торкнутися мордою»
ми́зя «дуже товсте обличчя» (рлузл.)
ми́си «морда тварини» (мн.)
ми́цьо «щоката дитина»
му́са «морда корови»
нами́зитися «надутися»
омиза́ти «облизати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мы́за «морда» білоруська
μύξα «слиз» грецька
múkham «паща, морда» давньоіндійська
муцка «морда, рило» македонська
мыс «голова риби; зяброва покришка» російська
мыса́ло «обличчя» (лайл.) українська
мыса́лы «вилиці, щелепи» українська
мы́са «тс.» українська
μύσσομαι «сякаюся» ?

мус «солодка страва з фруктовим сиропом; (заст.) піна, бродіння рідини Бі»

може бути виведене від лат. muscus «мох» або нар.-лат. mulsa «мед (напій)», похідного від mulsus «підсолоджений медом, медовий»;
фр. mousse «мус, піна; збиті вершки» остаточно не з’ясоване;
запозичення з французької мови;
р. мусc, бр. мус, п. mus «мус; піна; крем з білка; газ (шипучих напоїв)», схв. муса, му́са «напій з деревного соку», слн. musírati «пінитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

муси́рувати «збивати в піну; пінитися; щось перебільшувати»
мусува́ти «робити пінистим; [пінитися; грати (про вино) Ж]»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мус білоруська
muscus «мох» латинська
mulsa «мед (напій)» народнолатинська
mus «мус; піна; крем з білка; газ (шипучих напоїв)» польська
мусc російська
м сербохорватська
musírati «пінитися» словенська
му́са «напій з деревного соку» українська
mousse «мус, піна; збиті вершки» французька
mulsus «підсолоджений медом, медовий» ?

му́сити

через посередництво західнослов’янських мов запозичено з німецької;
н. müssen «мусити» (двн. muoӡann «тс.») пов’язане з messen «міряти» і споріднене з лат. meditor «обмірковую, збираюсь», гр. μέδομαι «турбуюсь», псл. mera, укр. мі́ра;
р. [му́сить], бр. му́сіць, п. musió, ч. musiti, ст. musěti, слц. musieť, вл. musać, нл. musaś;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́мус «примус»
ви́мусити «заставити»
ви́мушений
зму́сити «заставити»
му «тс.»
мус «примус; обов’язок МСБГ»
мус «обов’язково, неодмінно»« [муса́й, мусо́во] «тс.» (присл.)
му́са
му́сати «мусити»
муси́т «мабуть; пора»
мусити (1408)
му́сить «імовірно, можливо, безумовно Ж; мабуть Корз»
му́ша «тс.; необхідність»
неви́мушений
непри́мусний «добровільний»
при́му́с
приму́сити «заставити»
приму́сія «речі, приналежності; турботи, клопіт»
примусо́вий
при́мусом «насильно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
му́сіць білоруська
musać верхньолужицька
μέδομαι «турбуюсь» грецька
meditor «обмірковую, збираюсь» латинська
musaś нижньолужицька
müssen пов'язане з messen і споріднене з «мусити»«міряти» (двн. muoӡann «тс.») німецька
musió польська
mera праслов’янська
му́сить російська
musieť словацька
мі́ра українська
musiti чеська
musěti ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України