МУСА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ми́дза «морда, товсте обличчя»
неясне;
можливо, споріднене з дінд. múkham «паща, морда» (Фасмер III 24);
зіставляється також (ВеБ 278) з гр. μύξα «слиз», пов’язаним з μύσσομαι «сякаюся»;
р. [мыс] «голова риби; зяброва покришка», [мыса́ло] (лайл.) «обличчя», [мыса́лы] «вилиці, щелепи», бр. мы́за «морда», мы́са «тс.», м. муцка «морда, рило»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мазка́тий
«мордатий, пикатий»
ме́са
«рот»
ми́ґза
«тс.»
мидза́тий
«з відвислими щоками, мордатий»
ми́за
«морда, рило»
ми́зати
«торкатися мордою, лизати»
миза́тий
ми́зити
«дутися; надувати губи»
мизка́тий
«тс.»
ми́знути
«торкнутися мордою»
ми́зя
«дуже товсте обличчя»
(рлузл.)
ми́си
«морда тварини»
(мн.)
ми́цьо
«щоката дитина»
му́са
«морда корови»
нами́зитися
«надутися»
омиза́ти
«облизати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мы́за «морда» | білоруська |
μύξα «слиз» | грецька |
múkham «паща, морда» | давньоіндійська |
муцка «морда, рило» | македонська |
мыс «голова риби; зяброва покришка» | російська |
мыса́ло «обличчя» (лайл.) | українська |
мыса́лы «вилиці, щелепи» | українська |
мы́са «тс.» | українська |
μύσσομαι «сякаюся» | ? |
мус «солодка страва з фруктовим сиропом; (заст.) піна, бродіння рідини Бі»
може бути виведене від лат. muscus «мох» або нар.-лат. mulsa «мед (напій)», похідного від mulsus «підсолоджений медом, медовий»;
фр. mousse «мус, піна; збиті вершки» остаточно не з’ясоване;
запозичення з французької мови;
р. мусc, бр. мус, п. mus «мус; піна; крем з білка; газ (шипучих напоїв)», схв. муса, му́са «напій з деревного соку», слн. musírati «пінитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
муси́рувати
«збивати в піну; пінитися; щось перебільшувати»
мусува́ти
«робити пінистим; [пінитися; грати (про вино) Ж]»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мус | білоруська |
muscus «мох» | латинська |
mulsa «мед (напій)» | народнолатинська |
mus «мус; піна; крем з білка; газ (шипучих напоїв)» | польська |
мусc | російська |
м | сербохорватська |
musírati «пінитися» | словенська |
му́са «напій з деревного соку» | українська |
mousse «мус, піна; збиті вершки» | французька |
mulsus «підсолоджений медом, медовий» | ? |
му́сити
через посередництво західнослов’янських мов запозичено з німецької;
н. müssen «мусити» (двн. muoӡann «тс.») пов’язане з messen «міряти» і споріднене з лат. meditor «обмірковую, збираюсь», гр. μέδομαι «турбуюсь», псл. mera, укр. мі́ра;
р. [му́сить], бр. му́сіць, п. musió, ч. musiti, ст. musěti, слц. musieť, вл. musać, нл. musaś;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́мус
«примус»
ви́мусити
«заставити»
ви́мушений
зму́сити
«заставити»
му
«тс.»
мус
«примус; обов’язок МСБГ»
мус
«обов’язково, неодмінно»« [муса́й, мусо́во] «тс.»
(присл.)
му́са
му́сати
«мусити»
муси́т
«мабуть; пора»
мусити
(1408)
му́сить
«імовірно, можливо, безумовно Ж; мабуть Корз»
му́ша
«тс.; необхідність»
неви́мушений
непри́мусний
«добровільний»
при́му́с
приму́сити
«заставити»
приму́сія
«речі, приналежності; турботи, клопіт»
примусо́вий
при́мусом
«насильно»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
му́сіць | білоруська |
musać | верхньолужицька |
μέδομαι «турбуюсь» | грецька |
meditor «обмірковую, збираюсь» | латинська |
musaś | нижньолужицька |
müssen пов'язане з messen і споріднене з «мусити»«міряти» (двн. muoӡann «тс.») | німецька |
musió | польська |
mera | праслов’янська |
му́сить | російська |
musieť | словацька |
мі́ра | українська |
musiti | чеська |
musěti | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України