МУН — ЕТИМОЛОГІЯ
іму́нний «несприйнятливий до хвороб або отрут»
запозичення з німецької мови;
нім. immún «несприйнятливий; недоторканний», Immunität, immunisieren походять від лат. immunis «вільний від обов’язків, повинностей» (immunitás «звільнення від повинностей»), утвореного з заперечної частки in- (im-) «не-» та іменника munia (‹moenia) «обов’язки, заняття», спорідненого з дінд. máyate «міняє», псл. měna, укр. мі́на, міня́ти. CIC 278;
р. имму́нный, бр. імунны, п. immunitet, ч. imunní, imunita, слц. imúnny, вл. нл. imunita, болг. имуните́т, м. имун, имуните́т, схв. ѝмӯн, имунѝтēт, слн. imún, imunitéta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
імуніза́ція
імунізува́ти
імуніте́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| іму́нны | білоруська |
| имуните́т | болгарська |
| imunita | верхньолужицька |
| máyatē «міняє» | давньоіндійська |
| immūnis «вільний від обов’язків, повинностей» (immunitás «звільнення від повинностей») | латинська |
| immūnitās | латинська |
| mūnia | латинська |
| moenia | латинська |
| мун | македонська |
| imunita | нижньолужицька |
| immún «несприйнятливий; недоторканний» | німецька |
| Immunität | німецька |
| immunitet | польська |
| měna | праслов’янська |
| имму́нный | російська |
| ùмӯн | сербохорватська |
| imúnny | словацька |
| imún | словенська |
| imunitéta | словенська |
| мі́на | українська |
| имуните́т | українська |
| имунùтēт | українська |
| imunní | чеська |
| imunita | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України