МЕРВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ме́рва «м’ята, терта або попріла солома; гній Ж; дрантя, погань»
псл. *rmbrva «поплутане, подрібнене», очевидно, віддалено пов’язане з *mьrѵъ «виснажений», mьrǫ «мру»;
споріднене з лит. marvà «мішанина», дісл. merja «подробити, розтовкти», гр. μαραίνω «виснажую»;
іє. *mer- «терти, знищувати»;
р. [мерва́] «дрібні відходи при тіпанні льону», бр. [ме́рва] «відходи при топленні воску», [мерва́] «грузьке болото», п. mierzwa «пом’ята, потерта солома; підстилка», ч. mrva «гній», слц. mrva «потерть», вл. нл. mjerwa «м’ята солома; підстилка з соломи», болг. [мъ́рва] «шматок м’яса; крихта; пилинка», м. мрва «тс.», схв. мрва «крихта (хліба)», слн. mrva «гній; сіно, корм; крихітка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мерва́
ме́рвиско
«солом’яна підстилка»
мерви́стий
«пом’ятий, потертий; прілий, гнилий МСБГ; змішаний з прілою соломою МСБГ, Ж»
ме́рвити
«м’яти, бгати; розбивати, розтирати; угноювати Ж»
мерви́тися
«гнити, пріти, втрачати кормові якості»
мерви́чка
«ТС.»
ме́рвише
«тс.»«терта або попріла солома»
мерві́ти
«тс.»
мервля́стий
«змішаний з прілою соломою»
переме́рвити
«перетерти, подрібнити»
розме́рвити
«розтерти, подрібнити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́рва «відходи при топленні воску» | білоруська |
| мерва́ | білоруська |
| мъ́рва «шматок м’яса; крихта; пилинка» | болгарська |
| mjerwa «м’ята солома; підстилка з соломи» | верхньолужицька |
| μαραίνω «виснажую» | грецька |
| merja «подробити, розтовкти» | давньоісландська |
| *mer- «терти, знищувати» | індоєвропейська |
| marvà «мішанина» | литовська |
| мрва «тс.» | македонська |
| mjerwa «м’ята солома; підстилка з соломи» | нижньолужицька |
| mierzwa «пом’ята, потерта солома; підстилка» | польська |
| *m<SUP>ь</SUP>r̥ «поплутане, подрібнене» | праслов’янська |
| mьrǫ «мру» | праслов’янська |
| мерва́ | російська |
| мр̏ва «крихта (хліба)» | сербохорватська |
| mrva «потерть» | словацька |
| mѓva «гній; сіно, корм; крихітка» | словенська |
| mrva «гній» | чеська |
мерфе́лити «заплутувати (прядиво, волосся); розбивати; розкопувати; ворушити (солому); сіяти (про дрібний дощ); віяти (про хуртовину)»
очевидно, запозичення з молдавської і румунської мов, що на українському ґрунті зазнало впливу з боку слова мерва;
молд. морфоли́ «м’яти, бгати», рум. morfolí «тс.» вважається афективним утворенням;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мер(е)фе́лити
«топтати, толочити; нищити; плутати; партачити»
мерфі́й
«розтріпана солома, мерва; добриво, гній»
мерхве́лити
«ТС.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| морфоли́ «м’яти, бгати» | молдавська |
| morfolí «тс.» | румунська |
| мерва | ? |
мирхати «мервити, бгати, м’яти, сплутувати, змішувати»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. [myrchać] «копатися, розгрібати, ритися», [merchać] «тс.», можливо, споріднене з укр. [ме́рва, ме́рвити];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| myrchać «копатися, розгрібати, ритися» | польська |
| ме́рва | українська |
| ме́рвити | українська |
| merchać «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України