ЛІНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

лин «прісноводна риба родини коропових з товстим слизьким тілом, Tinca tinca L.» (іхт.)

псл. linъ, linjь «лин»;
споріднене з лит. lýnas, лтс lĩnis, прус. linis «тс.»;
балто-сл. *līn-a *-līn-i̯a-, очевидно, належить до іє. *(s)lei- «слизький, липкий», звідки також нвн. Schleie «лин», двн. slīo, дісл. slӯ, дангл. slíw «тс.»;
назва риби зумовлена тим, що поверхня її тіла покрита товстим шаром слизу;
можливе вторинне зближення з линя́ти (Machek 333 – 334; Holub – Lyer 289: слиз на шкірі, висихаючи на повітрі, облущується, після чого залишаються темніші плями);
менш обґрунтовані припущення про походження слова з *lipnь, пов’язуваного з псл. *lьpěti, lěpiti «ліпити» (Uhlenbeck KZ 39, 259 – 260) або про первісну спорідненість з гр. λινεύς «морська риба» (Uhlenbeck тж; Фасмер II 498; Boisacq 565);
р. линь, [лин, лень, ленёк, ленок, алень], бр. лінь, п. нл. lin, ч. lín, ст. líň, слц. lien, вл. lin(ak), болг. лин, м. линар, схв. лȗњ, лùњāк, ст. lȉn, слн. línj(ak) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лен
лень «тс.»
ли́ник
лини́на
лино́к
линча́ «маленький лин»
линь «лин»
лін
лінь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*līn-a балтослов’янська
*-līn-i̯a- балтослов’янська
*-līn-i̯a- балтослов’янська
лінь білоруська
лин болгарська
lin(ak) верхньолужицька
λινεύς «морська риба» грецька
slíw «тс.» давньоанглійська
slīo давньоверхньонімецька
slӯ давньоісландська
*(s)lei- «слизький, липкий» індоєвропейська
lĩnis латиська
lĩnis латиська
lĩnis латиська
lýnas литовська
линар македонська
lin нижньолужицька
Schleie «лин» нововерхньонімецька
lin польська
linъ праслов’янська
linjь «лин» праслов’янська
*lipnь праслов’янська
*lьpěti праслов’янська
lěpiti «ліпити» праслов’янська
linis «тс.» прусська
линь російська
лин російська
лень російська
ленёк російська
ленок російська
алень російська
лȗњ сербохорватська
лùњāк сербохорватська
lȉn (ст.) сербохорватська
lien словацька
línj(ak) «тс.» словенська
линя́ти українська
lín чеська
líň (ст.) чеська

ли́на «товстий канат»

через посередництво польської мови запозичене з німецької;
свн. līne (нвн. Leine) «канат», двн. līna, пгерм. *līniōn «тс.» пов’язане з пгерм. *līna «льон», спорідненим з псл. Іьnъ, укр. льон;
р. [ли́на] «трос, канат», бр. ліна, п. lina, ч. слц. [lina] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лин «тс.»
ли́нка «вірьовка; корда, на якій ганяють коней; дротяний канат, яким тягають солому від молотарки на скирту Mo»
лино́к «шматок товстої вірьовки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ліна білоруська
līna давньоверхньонімецька
Leine нововерхньонімецька
lina польська
*līniōn «тс.» прагерманська
*līna «льон» прагерманська
Іьnъ праслов’янська
ли́на «трос, канат» російська
līne «канат» (нвн. Leine) середньоверхньнімецька
lina «тс.» словацька
льон українська
lina «тс.» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України