КОЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кіля́ «біля»
результати контамінації прийменників ко́ло і [бі́ля́];
Фонетичні та словотвірні варіанти
коля
куля
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́ло | українська |
| бі́ля́ | українська |
коло́ти «натискати або проколювати чим-небудь гострим; розсікати, роздрібнювати щось тверде на частини»
псл. *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати»;
споріднене з лит. kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати», káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)», kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти», лтс. kalt «кувати, бити, ударяти», kult «молотити», лат. -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю»), ірл. celḽach «війна», гр. κλάω «ламаю, калічу», κελεΐς «бойова сокира», прус. preicalis «ковадло», kalopeilis «сапа, сікач»;
іє. *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти», з яким, очевидно, пов’язаний варіант кореня *skel-/ skolу лит. skélti «колоти, розколювати», skalà «скалка», гот. skilja «м’ясник», хет. iškallā(i)- «ламати, розбивати», гр. σκάλλω «розколюю, рию» і іє. *(s)kel«pізати, відрізати», псл. skala «скеля», укр. скала́ «тс.», ска́лка «тріска, скабка», оскі́лок «тс.»;
р. коло́ть, бр. кало́ць, др. колоти, п. kłuć ч. kláti, слц. klať, вл. kłóć, нл. kłojś болг. ко́ля, м. коле, схв. клȁти, слн. kláti, стсл. КЛАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́л
«відколювання, відокремлення»
відколоти
«зняти щось приколоте; сказати що-небудь несподіване, недоречне»
зако́лець
«жук наїзник»
зако́ли
«заломи, зломи»
заколо́ти
«убити, проткнувши»
кільки́й
«який легко розколюється; колючий; яким колють, проколюють що-небудь»
колівати́на
«розколотий до половини оцупок дерева, яким можна прищемити лапу; розщелина»
колі́й
«той, хто забиває свиней; ніж, яким колють свиней»
ко́лка
«образа, дорікання»
колоття́
«розсікання, роздрібнювання чогось твердого на частини; [почуття болю, що нагадує укол Я]»
коло́тьба
«гострий біль у боці»
колу́н
«важка сокира для розколювання колод і дров»
кольба́к
«колючка»
ко́лька
«тс.; голка їжака»
ко́лький
«колючий»
ко́люватина
«щілина»
колюга́
«велика колючка»
ко́люх
«колюча рослина»
колю́чий
ко́лючий
колю́чка
колючкува́тий
«який має колючки»
колю́шка
«все колюче, колючка»
колю́щий
«колючий»
коля́р
«той, хто коле (забиває) свиней»
надко́л
«щілина, тріщина, утворена надколенням»
надко́лина
«тс.»
на́ко́лка
«наколювання; прикраса з тканини або мережива, що наколюється на жіночу зачіску»
підко́л
«підколення Г; укол, прокол Ж»
підко́лювач
прико́лка
«защіпка для волосся»
проко́л
проко́лина
проко́лка
розкі́л
розко́л
розко́лина
розкольник
«(заст.) учасник релігійного руху проти офіційної церкви; (перен.) той, хто вносить розлад, роз кол»
розко́льництво
розко́люватина
ско́лок
«точна по доба, копія»
ско́лювач
уко́л
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кало́ць | білоруська |
| kłóć | верхньолужицька |
| skilja «м’ясник» | готська |
| κλάω «ламаю, калічу» | грецька |
| σκάλλω «розколюю, рию» | грецька |
| колоти | давньоруська |
| *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти» | індоєвропейська |
| *(s)kel «pізати, відрізати» | індоєвропейська |
| celḽach «війна» | ірландська |
| -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю») | латинська |
| kalt «кувати, бити, ударяти» | латиська |
| kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати» | литовська |
| skélti «колоти, розколювати» | литовська |
| коле | македонська |
| ко́ля | нижньолужицька |
| kłuć ч. kláti | польська |
| *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати» | праслов’янська |
| skala «скеля» | праслов’янська |
| preicalis «ковадло» | прусська |
| коло́ть | російська |
| клȁти | сербохорватська |
| klať | словацька |
| kláti | словенська |
| КЛАТИ | старослов’янська |
| скала́ «тс.» | українська |
| iškallā(i)- «ламати, розбивати» | хетська |
| káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)» | ? |
| kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти» | ? |
| kult «молотити» | ? |
| κελεΐς «бойова сокира» | ? |
| kalopeilis «сапа, сікач» | ? |
| *skel-/ | ? |
| skalà «скалка» | ? |
| ска́лка «тріска, скабка» | ? |
| оскі́лок «тс.» | ? |
відкі́ль «звідки»
псл. *otъkoljь означало, мабуть, «з яких місць» і «з яких пір»;
звук і замість о в відкритому складі форми відкіля́ зумовлений впливом форми відкі́ль;
форма відкіля́ є результатом розвитку др. отъколѣ, псл. оtъkolji, в якому займенниковий компонент koljі стоїть у формі родового відмінка однини;
форма відкі́ль утворена з прийменника від і займенника *кіль з давнішого коль, псл. *koljь, що є, очевидно, родовим відмінком множини;
р. [отко́ль, отко́ле, отке́ль, откы́ля, отку́ль, отку́ля], бр. адку́ль, др. отъколѣ, болг. поет. і розм. отколе;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відкіля́
звідкі́ль
звідкіля́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адку́ль | білоруська |
| отколе | болгарська |
| отъколѣ | давньоруська |
| отъколѣ | давньоруська |
| *otъkoljь | праслов’янська |
| оtъkolji | праслов’янська |
| *koljь | праслов’янська |
| отко́ль | російська |
| отко́ле | українська |
| отке́ль | українська |
| откы́ля | українська |
| отку́ль | українська |
| отку́ля | українська |
| відкіля́ | ? |
| відкі́ль | ? |
| відкіля́ | ? |
| відкі́ль | ? |
| від | ? |
| *кіль з | ? |
| коль | ? |
| отколе | ? |
кой «коли, якщо» (зах.)
очевидно, результат давньоруської діалектної видозміни сполучного слова (прислівника) коли (›коль) «коли»;
р. [кой] «поки»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кой «поки» | російська |
| коли «коли» (›коль) | українська |
| коль | українська |
коли́ «в який час; аж ось, як ось; в той час як, після того як; як, якщо»
псл. kolě/ koli/kolь «коли, в який час; як, якщо; скільки», результат розширення суфіксальним формантом -l-(ě, і/ь), пов’язаним з часткою псл. li/Іь «чи», займенникової основи *ko-, утвореної, як і коренева частина kъ- питально-відносного займенника kъto «хто», від питального займенника *kъ, що продовжує іє. *kuo-/kuе-kui-;
споріднене з лит. keli «декілька; скільки, як багато; деякі», kõl «як довго; поки», kõliai, kõlei «тс.», гр. πηλίκος «наскільки великий», лат. qualis «який»;
слов’янські прислівники з кінцевим -ь, можливо, більш давні порівняно з koli, kolě, що тлумачаться або як прислівникові утворення, видозмінені за аналогією до інших прислівників на -і, -ě (Specht KZ 52, 90), або як адвербіалізовані займенниково-прислівникові утворення у різних формах місц. в. одн., співвідносні з kolь, старим зн. в. одн. (Vondrak І 482);
генетичне розмежування сл. koli/ kolь «коли, в який час; як, якщо» і питального koli «скільки, наскільки» недостатньо аргументоване, як і зближення -koli у постпозиції до займенників, прислівників і частки nі «ні» з дінд. khalu (ná khalu «ніколи, зовсім ні»), khálu «справді, дійсно» (Machek ESJČS 214; Slavia 16, 168–170; 23, 67);
р. заст. Коли́ «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]», колъ «як, якщо», бр. калі́ «коли», др. коли «в який час, коли; як, якщо», коль «як, якщо», болг. [ко́ле] «як», [коль], заст. [ко́ли] «тс., якщо; коли, в який час», схв, [kȍlje] (у виразах nije коли», nemam kȍlje «тс.»), ст. [koli] «тс., скільки, як», слн. kòli «наскільки, скільки», kóli «як багато; досить», стсл. коли «коли, в який час; скільки», коль «як; як багато; скільки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́ли
звідко́ли
«відколи»
звідукі́ль
«тс.»
коль
«в який час; як, якщо»
нако́й
«тс.»
наколи́
«коли, якщо»
на́коль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калі́ «коли» | білоруська |
| ко́ле «як» | болгарська |
| коль | болгарська |
| ко́ли «тс., якщо; коли, в який час» | болгарська |
| πηλίκος «наскільки великий» | грецька |
| khalu (ná khalu «ніколи, зовсім ні») | давньоіндійська |
| khálu «справді, дійсно» | давньоіндійська |
| ná khalu | давньоіндійська |
| коли «в який час, коли; як, якщо» | давньоруська |
| коль «як, якщо» | давньоруська |
| *k<SUP>u̯</SUP>о- | індоєвропейська |
| *k<SUP>u̯</SUP>e- | індоєвропейська |
| *k<SUP>u̯</SUP>i- | індоєвропейська |
| qualis «який» | латинська |
| keli «декілька; скільки, як багато; деякі» | литовська |
| kõl «як довго; поки» | литовська |
| kõliai | литовська |
| kõlei «тс.» | литовська |
| kolě / koli / kolь «коли, в який час; як, якщо; скільки» | праслов’янська |
| -l- | праслов’янська |
| li/Іь «чи» | праслов’янська |
| *ko- | праслов’янська |
| kъto «хто» | праслов’янська |
| *kъ | праслов’янська |
| kь | праслов’янська |
| koli | праслов’янська |
| kolě | праслов’янська |
| kolь | праслов’янська |
| коли́ «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]» | російська |
| коль «як, якщо» | російська |
| kȍlje (у виразах nije коли», nemam kȍlje «тс.») | сербохорватська |
| koli «тс., скільки, як» | сербохорватська |
| koli / kolь «коли, в який час; як, якщо» | слов’янські |
| koli «скільки, наскільки» | слов’янські |
| -koli | слов’янські |
| nі «ні» | слов’янські |
| kòli «наскільки, скільки»«як багато; досить» | словенська |
| kóli «наскільки, скільки»«як багато; досить» | словенська |
| коли «коли, в який час; скільки» | старослов’янська |
| коль «як; як багато; скільки» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України