КОВШ — ЕТИМОЛОГІЯ

ка́уш «ківш, черпак; ступка»

запозичення з молдавської мови;
молд. кэу́ш «деревʼяний черпак; велика ложка; совок» виводиться від укр. ківш (род. в. ковша́), р. ковш;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ка́ву́ш «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кэу́ш «деревʼяний черпак; велика ложка; совок» молдавська
ковш російська
ківш (род. в. ковша́) українська

ківш

запозичення з литовської мови;
лит. káušas «ополоник, ківш, велика ложка; череп; черепашка слимака» пов’язане з лит. kiáušas «череп, чаша», лтс. kaûss «тс.; ложка», спорідненими з дінд. kṓsah «посуд, бочка», γρ.καυκίον «кубок»;
виведення з східних мов (Шанский ЭСРЯ II 8, 181–182) малопереконливе;
р. ковш, бр. коўш, др. ковшь, п. [kowsz] (з укр. або бр.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коўш білоруська
γρ.καυκίον «кубок» грецька
kṓsah «посуд, бочка» давньоіндійська
ковшь давньоруська
kaûss «тс.; ложка» латиська
káušas «ополоник, ківш, велика ложка; череп; черепашка слимака» литовська
kiáušas «череп, чаша» литовська
kowszукр. або бр.) польська
ковш російська

ковшинка «вид грибів [паршивка], Peziza ciborioides Hoffm.» (бот.)

пов’язане з [ковш] «ківш»;
назва зумовлена чашоподібною формою гриба (Словн. бот. 416; Симоновић 346);
пор. інші його назви: р. чашечник (від чашка), схв. чашаста гљива (букв.) «чашоподібний гриб», нім. Becherpilz (букв.) «чаша-гриб», Napfpilz (букв.) «мискагриб»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Becherpilz «чаша-гриб» (букв.) німецька
чашечник (від чашка) російська
чашаста гљива «чашоподібний гриб» (букв.) сербохорватська
ковш «ківш» ?
інші ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України