КЛЕР — ЕТИМОЛОГІЯ
клір «сукупність служителів у християнській церкві»
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької, пізніше вторинно в українську мову (звукові форми з є) через посередництво латинської (лат. clerus) і західнослов’янських;
гр. κλήρος «жереб; спадщина; духівництво» пов’язане з κλάω «ламаю», спорідненим з псл. *kolti, укр. коло́ти;
р. болг. клир, бр. клір, др. клиросъ «клір; крилас», п. kler, ч. kler, klerus, слц. klérus, м. клер, схв. клȗр, слн. klêr, стсл. клиръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клєр
клє́рик
«(католицька) духовна особа»
клир
«тс.»
кли́рос
«крилас»
клирошани́н
«співак на криласі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клір | білоруська |
| клир | болгарська |
| κλήρος «жереб; спадщина; духівництво» | грецька |
| κλάω «ламаю» | грецька |
| клиросъ «клір; крилас» | давньоруська |
| клер | македонська |
| kler | польська |
| *kolti | праслов’янська |
| клир | російська |
| клȗр | сербохорватська |
| klérus | словацька |
| klêr | словенська |
| клиръ | старослов’янська |
| коло́ти | українська |
| kler | чеська |
| klerus | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України