КЛАРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
Кла́ра
запозичення з латинської мови;
лат. Clara утворене від clārus «світлий; ясний; голосний, чіткий», пов’язаного з clāmo «кричу» і calō «скликаю», спорідненими з псл. *коlкоlъ, укр. колокі́л;
р. бр. болг. м. Кла́ра, п. Klara, ч. слц. слн. Klára, схв. Klara;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Кла́ра | білоруська |
| Кла́ра | болгарська |
| Clara «світлий; ясний; голосний, чіткий» | латинська |
| clāmo «кричу» | латинська |
| calō «скликаю» | латинська |
| clārus | латинська |
| Кла́ра | македонська |
| Klara | польська |
| *коlкоlъ | праслов’янська |
| Klа̑ra | сербохорватська |
| Klára | словацька |
| Klára | словенська |
| колокі́л | українська |
| Klára | чеська |
| Кла́ра | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України