КАРПИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з середньонижньонімецької мови;

снн. karpe(n), як і двн. karpfo, нвн. Karpfen «тс.», походить із якоїсь праєвропейської мови, звідки й псл. *korpъ, укр. ко́роп «тс.»;

р. бр. болг. карп, п. вл. полаб. karp, нл. karpa, схв. [karp], слн. kàrp;

через церковнословʼянську мову запозичено в давньоруську з грецької;

гр. Καρπός як чоловіче імʼя утворене на основі іменника κάρπος «плід», спорідненого з лат. carpo «зриваю», дінд. kṛpāṇaḥ «меч», двн. herbist «осінь», лит. kir̃pti «стригти», псл. *čеrръ, *č^ьr̥pati, укр. че́реп, черпа́ти;

р. болг. Карп, бр. Ка́рпа, Карп, стсл. Каръпъ;

псл. *korръ;

запозичення з германських мов, звідки походить і пізніший варіант назви коропа укр. діал. р. бр. карп, п. ч. karp, слн. kàrp;

двн. karpfo (‹ *karppo) походить з якоїсь мови, що була поширена в першій половині І тис. н. е. на альпійській території;

пов’язання з псл. *korpavъ «шорсткий, шершавий» (Bern. I 575) або з іє. *(s)ker- «крутити, гнути» (Leder 116) позбавлене підстав;

р. [ко́роп, коропча́та], бр. [ко́рап], др. коропъ, ч. ст. krap, слц. [krap], болг. м. крап, схв. крȁп, слн. kràp;