КАРЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
Карл
запозичення з німецької мови;
нвн. Karl походить від свн. karl «чоловік», двн. karal «тс.», спорідненого з нвн. Kerl «хлопець, чоловʼяга», дісл. karl «старий чоловік, чоловік; хлоп, слуга», гр. γέρων «старик», γηραλέος «старий», дінд. járati «старіє; минає», перс. zer «старик», вірм. cer «тс.»;
р. бр. болг. Карл, п. слц. Karol, ч. Karel, вл. Karl, нл. Karlo, схв. Kȃrlo, слн. Karel;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Карловичъ
(1498)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Карл | білоруська |
Карл | болгарська |
Karl | верхньолужицька |
cer «тс.» | вірменська |
γέρων «старик» | грецька |
γηραλέος «старий» | грецька |
karal «тс.» | давньоверхньонімецька |
járati «старіє; минає» | давньоіндійська |
karl «старий чоловік, чоловік; хлоп, слуга» | давньоісландська |
Karlo | нижньолужицька |
Karl | нововерхньонімецька |
Kerl «хлопець, чоловʼяга» | нововерхньонімецька |
zer «старик» | перська |
Karol | польська |
Карл | російська |
Kȃrlo | сербохорватська |
karl «чоловік» | середньоверхньнімецька |
Karol | словацька |
Karel | словенська |
Karel | чеська |
ка́рлик «людина незвичайно малого росту»
через польське посередництво запозичено з німецької мови;
двн. [karal] «малюк», свн. [karl] «тс.», як і нвн. Kerl «парубок», було семантичним варіантом до karl «чоловік»;
р. ка́рла, ка́рлик, бр. ка́рлік, п. karlę, karzel, karlik, ч. karlík;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́рликовий
«низькорослий»
(про рослину)
карликува́тий
ка́рлиця
ка́рло
карлува́тий
«приземкуватий»
карлю́жа
карлю́к
карля́
«тс.»
ка́рлячий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ка́рлік | білоруська |
karal «малюк» | давньоверхньонімецька |
Kerl «парубок» | нововерхньонімецька |
karl «чоловік» | польська |
karlę | польська |
karzel | польська |
karlik | польська |
ка́рла | російська |
ка́рлик | російська |
karl «тс.» | середньоверхньнімецька |
karlík | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України