КАНІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ка́ня «хижий птах родини яструбових, схожий на шуліку, Milvus; мишоїд, Buteo» (орн.)
псл. kanja, звуконаслідувальне утворення, повʼязане з характером крику птаха;
можливо, споріднене з лат. сісōnіа «лелека», двн. huon «курка», гот. hana «півень», лат. саnо «співаю», гр. καναχίζω «звучу», καναχή «звук, шум», дінд. kankáḥ «чапля»;
р. каню́к(а) «польовий шуліка з неприємним криком; вид невеликої сови», [ка́ня] «тс.», бр. ка́ня «чайка (звичайна)», [ка́на] «тс.», п. kania «шуліка», [kaniuk] «сокіл, кібчик», ч. káně «мишоїд», слц. kaňa «тс.», вл. нл. kanja «шуліка червоний», болг. [ка́ня] «шуліка», схв. кȁња «шуліка, мишоїд, кібчик», слн. kánja, kȃnjec «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́нькати
«кричати»
(про каню)
каню́к
«птах родини яструбових»
каню́ка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ня «чайка (звичайна)» | білоруська |
| ка́на «тс.» | білоруська |
| ка́ня «шуліка» | болгарська |
| kanja «шуліка червоний» | верхньолужицька |
| hana «півень» | готська |
| καναχίζω «звучу» | грецька |
| καναχή «звук, шум» | грецька |
| huon «курка» | давньоверхньонімецька |
| kankáḥ «чапля» | давньоіндійська |
| сісōnіа «лелека» | латинська |
| саnо «співаю» | латинська |
| kanja «шуліка червоний» | нижньолужицька |
| kania «шуліка» | польська |
| kaniuk «сокіл, кібчик» | польська |
| kanja | праслов’янська |
| каню́к(а) «польовий шуліка з неприємним криком; вид невеликої сови» | російська |
| ка́ня «тс.» | російська |
| кȁња «шуліка, мишоїд, кібчик» | сербохорватська |
| kaňa «тс.» | словацька |
| kánja «тс.» | словенська |
| kȃnjec «тс.» | словенська |
| káně «мишоїд» | чеська |
кон'юнкту́ра «сукупність умов, збіг обставин, здатний впливати на розв’язання якої-небудь справи; сукупність ознак, які характеризують стан товарного господарства»
через німецьке посередництво (н. Konjunktúr) запозичене з латинської мови;
слат. conjunctura «з’єднання; зв’язок; склеювання» є похідним від лат. conjungo «з’єдную», утвореного за допомогою префікса com(con-) «з-» від дієслова jungo «з’єдную», пов’язаного з jugum «ярмо», спорідненим з псл. *jъgo, укр. і́го;
р. конъюнкту́ра, бр. кан՝юнкту́ра, п. koniunktura, ч. вл. konjunktura, слц. слн. konjunktúra, болг. конюнкту́ра, м. схв. конјункту́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кон'юнкту́рник
«безпринципна людина, що змінює свою поведінку залежно від кон’юнктури»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кан | білоруська |
| конюнкту́ра | болгарська |
| konjunktura | верхньолужицька |
| conjungo «з’єдную» | латинська |
| конјункту́ра | македонська |
| koniunktura | польська |
| *jъgo | праслов’янська |
| конъюнкту́ра | російська |
| конјункту́ра | сербохорватська |
| conjunctura «з’єднання; зв’язок; склеювання» | середньолатинська |
| konjunktúra | словацька |
| konjunktúra | словенська |
| і́го | українська |
| konjunktura | чеська |
| com(con-) «з-» | ? |
| jungo «з’єдную» | ? |
| jugum «ярмо» | ? |
хна «червоно-жовта фарба рослинного походження»
через посередництво турецької та арабської мов (тур. kına «тс.», ар. ḥinnā’ «рослина Lawsonia, з якої видобувається фарба») запозичене з перської;
р. бр. хна, п. henna, ч. слн. hena, болг. кана, къна, схв. кна̏;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хна | білоруська |
| кана | болгарська |
| henna | польська |
| хна | російська |
| кна̏ | сербохорватська |
| hena | словенська |
| къна | українська |
| hena | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України