КОР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гурма́н «топка (невелика форма для набивання в неї солі)»
неясне;
можливо, запозичене з тюркських мов;
пор. узб. [курмача] «чашка з вушками (для молока)», каз. кор «закваска (також – кумисна)», чаг. курма «деревʼяна чашка»;
назва посудини для сквашування молока могла бути перенесена на виготовлюваний у ній сир певного розміру;
ту саму посудину вживали, мабуть, для солі;
Фонетичні та словотвірні варіанти
герма́ник
«тс.»
гурма́нка
«тс.; велика грудка овечого сиру»
гурма́нча
«топка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кор «закваска (також -- кумисна)» | казахська |
| курмача «чашка з вушками (для молока)» | узбецька |
| курма «деревʼяна чашка» | чагатайська |
| курмача «чашка з вушками (для молока)» | ? |
кора́
споріднене з лит. kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору), karnà «лико», гр. κείρω (‹ κερι̯ω) «стрижу; зрубую; обскубую», вірм. k’erem «скоблю, скребу», k’ercem «дряпаю», k’orem «шкрябаю», korč «кора, шкірка», хет. karšmi «обрізаю», тох. A kärṣt- «тс.; руйнувати», тох. В kärst- «тс.», дінд. kṛt- «відрубувати», kṛṇtáti «ріже», kártati «тс.», cárman- «шкіра, шкура», kṛ́ttiḥ, дперс. čarman-, ав. čarəman-, дангл. heoroδa «тс.», лат. corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар»;
запозиченнями з слов’янських мов є алб. kórë «кора (дерева, землі, хліба)», нгр. [κόρα] «скоринка хліба» (Младенов Годишник 23/8, 10; Meyer Neugriechische Studien II 33–35);
до розвитку значення пор. гр. δορά «шкіра (зрізана); шкура», δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа», пов’язані з δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю»;
іє. *(s)ker-*skēr-/(s)kor- «різати, рубати; відтинати; відділяти»;
псл. kora «тверда оболонка (передусім – дерева); шкаралупа; шкірка », спочатку, очевидно, «те, що відділяється, відрізається, відколюється, відстає», якнайближче пов’язане давнім паралелізмом початкових k- i sk- (з рухомим іє. s-) з псл. skora «шкура, шкіра», укр, [скі́ра] «шкіра», скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар»;
р. болг. кора́, р. [кор] «лід на берегах після осінньої повені», бр. кара́, ко́рка, др. кора, корь «кора», п. kora, [kúra] «тс.», [kóra] «тс.; шкіра», ч. kůra «кора; шкаралупа; шкірка», рідк. kora, ст. kóra, слц. kôra «тс.», м. кора, схв. кȍра, слн. kóra, стсл. кора;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безко́рий
кі́рє
«кора рослин»
(зб.)
кі́рка
кі́рря
«тс.»
кора́вий
«шорсткий, корявий»
кора́віти
«робитися шорстким»
кори́на́
«деревна кора Г, ВеНЗн; суха кора для опалення Ж»
кори́ця
(зменш.)
ко́рка
«кірка»
корува́ти
«здирати кору»
коря́вий
«тс.; нерівний, покручений (про дерево)»
коря́вина
«шерехувата кора»
коря́віти
обкори́ти
«здерти кору (з дерева)»
обкоро́ваний
«очищений від кори»
око́ренє
«покриття корою»
окоро́ваний
«очищений від кори»
окоро́вувати
«очищати від кори»
окорува́льний
«призначений для очищення від кори»
підкі́рка
«нервові клітини під корою великих півкуль головного мозку»
підкі́рний
«який міститься під корою»
прикорі́ти
«засохнути у вигляді кори»
укорі́ти
«наситившись чим-небудь, стати твердим, як кора»
(про тканину)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čarəman- | авестійська |
| kórë «кора (дерева, землі, хліба)» | албанська |
| кара́ | білоруська |
| ко́рка | білоруська |
| кора | білоруська |
| корь | білоруська |
| кора́ | болгарська |
| k'erem «скоблю, скребу» | вірменська |
| k'ercem «дряпаю» | вірменська |
| k'orem «шкрябаю» | вірменська |
| korč «кора, шкірка» | вірменська |
| κείρω «стрижу; зрубую; обскубую» (‹ κερ$ιω) | грецька |
| κερι̯ω | грецька |
| δορά «шкіра (зрізана); шкура» (пор.) | грецька |
| δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа» | грецька |
| δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю» | грецька |
| heoroδa «тс.» | давньоанглійська |
| kṛt- «відрубувати» | давньоіндійська |
| kṛṇtáti «ріже» | давньоіндійська |
| kártati «тс.» | давньоіндійська |
| cárman- «шкіра, шкура» | давньоіндійська |
| kṛ́ttiḥ | давньоіндійська |
| čarman- | давньоперська |
| кора | давньоруська |
| корь «кора» | давньоруська |
| *skēr- | індоєвропейська |
| (s)kor- | індоєвропейська |
| s- | індоєвропейська |
| corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар» | латинська |
| kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору) | литовська |
| karnà «лико» | литовська |
| кора | македонська |
| κόρα «скоринка хліба» | новогрецька |
| kora | польська |
| kúra «тс.» | польська |
| kóra «тс.; шкіра» | польська |
| kora «тверда оболонка (передусім -- дерева); шкаралупа; шкірка » | праслов’янська |
| k- (з рухомим іє. s-) | праслов’янська |
| skora «шкура, шкіра» | праслов’янська |
| sk- | праслов’янська |
| кора́ | російська |
| кор «лід на берегах після осінньої повені» | російська |
| кȍра | сербохорватська |
| kôra «тс.» | словацька |
| kóra | словенська |
| кора | старослов’янська |
| kärṣt- «тс.; руйнувати» | тохарська А |
| kärst- «тс.» | тохарська В |
| скі́ра «шкіра» | українська |
| скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар» | українська |
| karšmi «обрізаю» | хетська |
| kůra «кора; шкаралупа; шкірка» | чеська |
| kora (рідк.) | чеська |
| kóra (ст.) | чеська |
| *(s)ker- «різати, рубати; відтинати; відділяти» | ? |
кори́ти «картати; дорікати комусь; (рідк.) примушувати покоритися; скоряти; [схиляти в покорі (голову, чоло); завойовувати Бі]»
псл. koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити», очевидно, похідне від korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага»);
пов’язане чергуванням голосних з псл. karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити», kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження», укр. кара́ти, ка́ра;
споріднене з лтс. karinât «дражнити, дратувати, збуджувати», лит. [kìrinti] «тс.», гр. κάρνη «шкода; штраф; кара», лат. carino (cārino) «глузую, висміюю, ганьблю», дірл. caire (‹*qr̥i̯ria) «докір», дкімр. гал. cared «непридатність; недбалість; безпутність», кімр. carred, корн. cara «тс.», сбрет. carez «закид», що продовжують іє. *kar«ганьбити, ганити; карати», пов’язане з *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати», представленим у гр. κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний», κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий», σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити»);
алб. koris «корити; ганьбити» вважається запозиченням із болгарської мови;
зближення з лит. kãrias «військо», kãras «війна», kãrė «тс.», лтс. kaŗš «тс.; суперечка, неспокій, шум; військо», дперс. kāra- «військо; народ», прус. kargis «військо», сірл. cuire «натовп», ірл. cuire «військо», гот. harjis, двн. hari, heri «тс.», гр. κοίρανός «воєначальник, володар» (Sławski II 511; Trautmann 118; Fick I 377), що зводяться до іє. *kor(i̯o) «військо, війна», менш певне, як і пов’язання з р.-цсл. чаръ «чари, чаклунство» (Ильинский РФВ 61, 238);
р. кори́ть «корити», [кори́ться] «скаржитися; мучитися; каятися; просити», бр. розм. кары́ць «корити», кары́цца «покорятися, примирятися», др. корити «ганити, осуджувати», коритися «каятися; сваритися», п. korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися», ст. рідк. korzyć «принижувати, корити», ч. kořiti «принижувати», kořiti se «упокорюватися», слц. koriť sa, вл. pokorić so «тс.», pokorić «принизити», болг. коря́ «докоряти, сварити, осуджувати», [ко́ра] «обмовляти», м. кори «корити, докоряти, сварити», схв. кòрити «тс., робити зауваження», кòрити се «докоряти один одному, сваритися», слн. ст. kоríti «ганити, картати; карати, мучити», стсл. корити «ганити, ображати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́кі́р
докі́рливий
докі́рний
докі́рник
доко́ра
«докір»
докори́тель
докори́ти
доко́рище
«докори, закиди»
докоря́ти
закори́тися
«упертися, затятися; захопитися чимсь; завзятися на когось, щось»
кор
«докір»
кори́тися
«беззаперечно слухатися; підкорятися; [задиратися з кимось НЗ УжДУ 26/2]»
ко́рне
«покірно»
навкі́р
«поперек, усупереч; на зло»
навкі́рки
напере́кі́р
напереко́ри
«тс.»
непо́кір
непокі́рниця
«непокірна, непідвладна жінка»
непоко́ра
неско́ра
нескори́мий
нескори́мі
«ті, кого не можна подолати, скорити»
перекі́р
«тс.; [велика суперечка, сварка; упертість, опір Нед]»
перекі́рливий
«схильний до перекорів, суперечок, опору»
перекі́рочка
«опір; заперечення, суперечка»
переко́ри
«взаємні докори, суперечки; [спірні питання Нед]»
(мн.)
переко́ри́ще
«тс. »
переко́рюватися
«сперечатися, докоряти один одному»
перекоря́тися
«тс.»
підкори́ти
підко́рювати
підко́рювач
підкоря́ти
покі́рливий
покі́рний
покі́рник
«підвладна кому-небудь, слухняна людина Г; віддана людина, вірний слуга Нед»
поко́ра
покори́тель
покори́ти
поко́рствувати
покоря́ти
при́кір
«неприємність»
скори́тель
скори́ти
ско́рювач
скоря́ти
супокі́рно
у́кір
«докір, закид»
укори́зна
«ображання, приниження»
уко́рищі
(у словосполученні [на уко́рищі] «на зло, наперекір» Нед)
уко́рливий
«докірливий»
укоря́ти
«дорікати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| koris «корити; ганьбити» | албанська |
| кары́ць «корити» (розм.) | білоруська |
| кары́цца «покорятися, примирятися» (розм.) | білоруська |
| корити «ганити, осуджувати» | білоруська |
| коритися «каятися; сваритися» | білоруська |
| кор | болгарська |
| коря́ «докоряти, сварити, осуджувати» | болгарська |
| ко́ра «обмовляти» | болгарська |
| pokorić so «тс.»«принизити» | верхньолужицька |
| pokorić «тс.»«принизити» | верхньолужицька |
| cared «непридатність; недбалість; безпутність» | галльська |
| harjis | готська |
| κάρνη «шкода; штраф; кара» | грецька |
| κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний» | грецька |
| κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий» | грецька |
| σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити») | грецька |
| κοίρανός «воєначальник, володар» | грецька |
| hari | давньоверхньонімецька |
| heri «тс.» | давньоверхньонімецька |
| caire «докір» (‹*q$$ria) | давньоірландська |
| *qr̥i̯ria | давньоірландська |
| cared «непридатність; недбалість; безпутність» | давньокімрська |
| kāra- «військо; народ» | давньоперська |
| корити «ганити, осуджувати» | давньоруська |
| коритися «каятися; сваритися» | давньоруська |
| *kar- «ганьбити, ганити; карати» | індоєвропейська |
| *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати» | індоєвропейська |
| *kor(i̯o) «військо, війна» | індоєвропейська |
| cuire «військо» | ірландська |
| carred | кімрська |
| cara «тс.» | корнська |
| carino «глузую, висміюю, ганьблю» (cārino) | латинська |
| cārino | латинська |
| karinât «дражнити, дратувати, збуджувати» | латиська |
| kaŗš «тс.; суперечка, неспокій, шум; військо» | латиська |
| kìrinti «тс.» | литовська |
| kãrias «військо» | литовська |
| kãras «війна» | литовська |
| kãrė «тс.» | литовська |
| кори «корити, докоряти, сварити» | македонська |
| korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися» | польська |
| korzyć «принижувати, корити» (ст.), (рідк.) | польська |
| koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити» | праслов’янська |
| korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага») | праслов’янська |
| karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити» | праслов’янська |
| kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження» | праслов’янська |
| kargis «військо» | прусська |
| кор (заст.) | російська |
| кори́ть «корити» | російська |
| кори́ться «скаржитися; мучитися; каятися; просити» | російська |
| чаръ «чари, чаклунство» | русько-церковнослов’янська |
| кòрити «тс., робити зауваження» | сербохорватська |
| кòрити се «докоряти один одному, сваритися» | сербохорватська |
| carez «закид» | середньобретонська |
| cuire «натовп» | середньоірландська |
| koriť sa | словацька |
| kоríti «ганити, картати; карати, мучити» (ст.) | словенська |
| корити «ганити, ображати» | старослов’янська |
| кара́ти | українська |
| ка́ра | українська |
| коръ | церковнослов’янська |
| kořiti «принижувати»«упокорюватися» | чеська |
| kořiti se «принижувати»«упокорюватися» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України