ГІ — ЕТИМОЛОГІЯ
гей «ніби, мов, як»
форма ге, очевидно, тотожна егимологічно з вказівною часткою [ге];
розвиток значення сполучника «як, ніби» міг початися від значення «так» (пор. слц. hej «так» (ствердна частка), укр. еге́, [гей] «тс.»;
пор. також jako «як» з первісного «так»;
форма гей могла утворитися в результаті злиття часток ге та і (початкове значення «так і»);
форми ги, гі є, очевидно, результатами стягнення форми гей (ге і): збереженню цих західноукраїнських форм сполучника міг сприяти вплив з боку п. [kej] «ніби, як», [ke, ki] «тс.», утвореного від займенникового кореня k- з неозначено-вказівним і питальним значенням;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ге
ги
гі
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kej «ніби, як» | польська |
еге́ | українська |
ге | ? |
ге | ? |
сполучника «як, ніби» | ? |
значення «так» (пор. слц. hej «так» (ствердна частка) | ? |
гей «тс.» | ? |
jako «як» | ? |
гей (початкове значення «так і») | ? |
ге (початкове значення «так і») | ? |
і (початкове значення «так і») | ? |
ги | ? |
гі | ? |
гей (ге і): збереженню цих західноукраїнських форм сполучника міг сприяти вплив з боку | ? |
ke «тс.» | ? |
ki «тс.» | ? |
k- | ? |
гій «ох, ах» (вигук)
(вигук, яким підганяють худобу; вигук, яким відганяють звіра; вигук у виразі гій на тебе «тьху на тебе»);
псл. (пн.) *hyjь (вигук, яким, очевидно, підганяли худобу, заганяли звірів);
р. [ги (гиги́)] (бойовий клич при атаці; крик гучків під час облави), п. ст. діал. hyj (вигук, яким підганяють коней), [hy] «тс.», ч. hyj (вигук, яким підганяють худобу; також у тяглі), слц. hijo, hio (вигук, яким підганяють коней), вл. нл. hi (вигук, яким підганяють тяглову худобу);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гі
(у виразі гі на тебе=гій на тебе)
гійє́
(вигук, яким підганяють худобу)
гі́йкати
«залякувати когось голосною лайкою»
(гійну́ти)(на когось)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hi (вигук, яким підганяють тяглову худобу) | верхньолужицька |
hi (вигук, яким підганяють тяглову худобу) | нижньолужицька |
hyj (вигук, яким підганяють коней) | польська |
ги (гиги́)] (бойовий клич при атаці; крик гучків під час облави) | російська |
hijo (вигук, яким підганяють коней) | словацька |
hio (вигук, яким підганяють коней) | словацька |
hy «тс.» | українська |
hyj (вигук, яким підганяють худобу; також у тяглі) | чеська |
hyj (вигук, яким підганяють коней) | ? |
hyj (вигук, яким підганяють коней) | ? |
ігі́ «тьху» (виг.)
неясне;
можливо, утворилося шляхом подвоєння вигуку гі (ги, ги́кати) з наступним спрощенням першої частини (гі›і);
п. [ihi] (з укр.), ч. ihi (вигук подиву), ihy, слц. iha, íha, íhaj, iháj «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гий
игі́
«тс.»
іги́
ігиги́
ігі́й
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ihi (з укр.) | польська |
iha «тс.» | словацька |
íha «тс.» | словацька |
íhaj «тс.» | словацька |
iháj «тс.» | словацька |
гі (ги, ги́кати)(гі›і) | українська |
ги | українська |
ги́кати | українська |
ihi (вигук подиву), ihy | чеська |
ihy | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України