ГУЗ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гуза́ «корма, задня частина човна; зад»
псл. *gǫzъ (*gǫzrъ) і, можливо, *guzъ;
у разі припущення варіанта псл. *guzъ етимологічно ототожнюється з п. guz, укр. ґудз та їх відповідниками в інших мовах;
сюди ж лит. [gunžỹs] «воло», прус. gunsix «ґуля», можливо, також гр. γόγγρος «наріст на дереві», γογγύλος «круглий», дісл. kokkr «грудка»;
деякі дослідники (Zubatý St. a čl. II 38–39; Machek ESJČ 193; Skok I 640) тотожність псл. *gǫzъ і *guzъ заперечують;
р. гуз «нижня частина снопа; окоренок дерева», гу́зно «зад», бр. гуз, др. гузно, п. [guza] «зад, тил», ч. huzo «куприк у птаха», слц. húzriť sa «неспокійно сидіти, соватись», вл. huzać so «тс.», болг. [гъз] «задок воза», гъ́зер «зад», м. газ «зад», схв. гŷз «зад», гу́за «тс.», слн. góza, gúza «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́зеро
гу́зєр
«окоренок дерева; нижня частина снопа; місце, де завʼязаний мішок; основа, низ»
гузєрува́ти
«обрізати під корінь»
гузи́рь
гузи́ця
«зад Г, Ж; сидіння (стільця) Ж»
гузи́чний
«відхідниковий, анальний»
гузі́вка
«зад»
гузі́вник
«закруглена частина гармати»
гу́зір
«тс.»
гу́зіринє
«залишки снопа після обмолоту»
гу́зка
«тупий кінець яйця; задок птаха; нижня частина очіпка»
гу́зли
«кальсони»
гузна́тий
«товстозадий»
гузни́ця
гу́зно
«тс.»
гузня́йка
«зад»
гузня́нка
«пряма кишка»
гузо́к
«задня тупа частина»
межигу́ззя
«задня частина промежини»
о́гузка
«задня частина чогось»
огу́зкуватий
огу́зок
при́гузок
«зад»
узерови́ння
«кінець снопа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гуз | білоруська |
| гъз «задок воза» | болгарська |
| huzać so «тс.» | верхньолужицька |
| γόγγρος «наріст на дереві» | грецька |
| kokkr «грудка» | давньоісландська |
| гузно | давньоруська |
| gunžỹs «воло» | литовська |
| газ «зад» | македонська |
| guz | польська |
| guza «зад, тил» | польська |
| *gǫzъ (*gǫzrъ) | праслов’янська |
| *guzъ | праслов’янська |
| *gǫzъ | праслов’янська |
| gunsix «ґуля» | прусська |
| гуз «нижня частина снопа; окоренок дерева» | російська |
| гŷз «зад» | сербохорватська |
| húzriť sa «неспокійно сидіти, соватись» | словацька |
| góza «тс.» | словенська |
| gúza «тс.» | словенська |
| ґудз | українська |
| гу́зно «зад» | українська |
| гъ́зер «зад» | українська |
| гу́за «тс.» | українська |
| huzo «куприк у птаха» | чеська |
| *guzъ | ? |
| γογγύλος «круглий» | ? |
ґудз «ґуля; вузол, потовщення»
псл. guzъ «вузол; ґуля, пухлина», очевидно, варіант назалізованої основи gǫzъ «тс.; задня частина»;
лит. [gaužė] «голова», gaũžtis «звиватися в клубок», лтс. guza «воло; потилиця; куприк», gũža «сідниця, стегно»;
частково ґ могло бути підтримане впливом польської мови, з якої, можливо, слово ґу́дзик було запозичене;
збереження початкового g (ґ) в більшості українських форм, як і зміна з в дз, зумовлене експресивним характером відповідних слів (подібно до ґу́ля);
р. [гу́зик] «ґудзик», [ку́зик], бр. гу́зік «тс.», п. guz «ґудз; великий ґудзик», guzik «ґудзик»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґудза́тий
«вузлуватий»
гу́дзик
ґу́дзик
гудзикува́тий
«схожий на ґудзик»
ґудзо́к
«невеликий ґудз, пухлина»
ґудзо́ла
«картопля»
ґудзо́лє
«вузли, ґулі»
ґудзува́ти
«міцно вʼязати»
гудзува́тий
«тс.»
гудзь
ґудзь
«гудз; ґудзик»
гуз
«тс.»
ґуз
«вузол»
ґузва
«ґуля»
ґу́зє
«ґудзики; ґулі»
ґу́зик
«ґудзик»
ґузу́ля
«тс.»
ґузь
«гудзь Ж; ґуля Л»
гу́цик
«ґудзик»
гуцо́к
«тс.»
ґу́цьки
«мала картопля»
ґуцьо́к
«ґудзик»
ку́зік
«тс.»
уґудзя́ний
«весь у ґудзиках»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́зік «тс.» | білоруська |
| guza «воло; потилиця; куприк» | латиська |
| gaužė «голова» | литовська |
| guz «ґудз; великий ґудзик»«ґудзик» | польська |
| guzik «ґудз; великий ґудзик»«ґудзик» | польська |
| guzъ «вузол; ґуля, пухлина» | праслов’янська |
| гу́зик «ґудзик» | російська |
| ку́зик | українська |
| gǫzъ «тс.; задня частина» | ? |
| gaũžtis «звиватися в клубок» | ? |
| gũža «сідниця, стегно» | ? |
| ґу́дзик | ? |
гузо́к «невеликий віл з малими рогами»
похідне від псл. *guzъ «зад», що було варіантом *gǫzъ «тс.»;
р. кур-гу́зый «куций», п. [guzy] «куций, безвухий, безрогий», болг. [гуз] «безхвостий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гуз «безхвостий» | болгарська |
| guzy «куций, безвухий, безрогий» | польська |
| *guzъ «зад» | праслов’янська |
| кур-гу́зый «куций» | російська |
| *gǫzъ «тс.» | ? |
огу́з (представник одного з давньотюркських племінних союзів)
запозичення з тюркських мов;
тюрк. oγuz (тур. guz) виводиться від ok-uz «люди зі стрілами»;
р. огуз, гуз, уз, болг. огузин, огузи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуз
уз
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| огузин | болгарська |
| огуз | російська |
| oγuz виводиться від ok-uz «люди зі стрілами» (тур. guz) | тюркські |
| гуз | українська |
| уз | українська |
| огузи | українська |
гу́затися «гаятися, зволікати»
псл. gǫzati «соватися», похідне від gǫza «зад»;
споріднене з лит. gúžoti «сидіти або стояти зігнувшись», лтс. gūznêt «сидіти навпочіпки; зволікати час»;
р. [гу́зать] «повільно щось робити», [гу́за] «нерозторопна людина», п. guzdrać się «повільно робити, марудити», слц. [húzriť (sa)] «неспокійно сидіти», вл. huzać so «тс.», болг. [гъзу́ря се] «задкую», [гъзу́рча се] «гаюсь», схр. огу́жати «марудити», слн. [gúzati se] «повільно йти, лізти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́зкати
«незграбно плигати»
гузува́ти
«баритися, гаятися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гъзу́ря «задкую» | болгарська |
| huzać so «тс.» | верхньолужицька |
| gūznêt «сидіти навпочіпки; зволікати час» | латиська |
| gúžoti «сидіти або стояти зігнувшись» | литовська |
| guzdrać się «повільно робити, марудити» | польська |
| gǫzati «соватися» | праслов’янська |
| гу́зать «повільно щось робити» | російська |
| húzriť «неспокійно сидіти» (sa)] | словацька |
| gúzati se «повільно йти, лізти» | словенська |
| гу́за «нерозторопна людина» | українська |
| гъзу́рча «гаюсь» | українська |
| gǫza «зад» | ? |
| огу́жати «марудити» | ? |
густи́й
споріднене з лтс. gùmt, gumstu «набухати», гр. γέμω «я повен», γέμος : γόμος «тягар; корабельний вантаж»;
псл. gǫstъ є, очевидно, первісним пасивним дієприкметником з суфіксом -to- від основи *gom- › gǫ- (пор. з іншим ступенем вокалізму псл. *žęti, žьmǫ, укр. жа́ти, жму);
з тим самим первинним вокалізмом псл. *gomola «брила, кулька» укр. [гомі́лка] «круглий сир (з кмином)»;
при цьому можливий також звʼязок з ч. hutný «масивний» (Machek ESJČ 191; Holub–Kop. 136–137; Holub–Lyer 200; Brückner 139);
первісне значення «стиснутий,здавлений › › густий»;
семантично неприйнятне повʼязування з псл. *gǫzъ : guzъ, укр. гуза́ (Berп. I 341; Trautmann 101–102; Brückner 139), як і з лит. ст. gánstus «багатий», лтс. guosts «велика кількість, стадо» (Specht KZ 55, 20–21; Фасмер І 478) або з лит. gruñzti «стискати; ламати» (Vaillant Gr. comp. II 573);
р. густо́й, др. густы́, др. густый, п. gęsty, ч. слц. hustý, вл. husty, нл. gusty, полаб. gǫstă (с. р.), болг. гъст, м. густ, схв. густ, слн. góst, стсл. гѫстъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́сля́нка
«солодке молоко, зварене і прокисле»
гу́снути
«робитися густішим»
густа́вий
«досить густий»
густвина́
«хаща, густий ліс»
густе́ж
«хаща»
густеле́зний
густина
«щільність, густота»
густиня
«густий ліс»
густиня́
«густота»
густи́ти
«робити густішим»
гу́стість
густі́ти
«гуснути»
густі́шати
«тс.»
гу́сто
густота́
густува́тий
густя́ж
«хащі»
гущ
«гуща»
гу́ща
«осад, поденки; хащі; [каша, пюре Ж]»
гу́щава
«густі хащі»
гуща́вина
гуща́вінь
«тс.»
гущавни́к
«густий чагарник»
гуща́к
гущвина
«тс.»
гущики́
«лісова хаща»
гущи́на́
«хаша; густота»
гу́щинь
«гущавина»
гущи́ня́
гущо́вина
гущя́
«тс.»
згу́слий
згу́ста
(присл.)
згу́сток
згу́щувати
згу́щувач
(тех.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гъст | болгарська |
| husty | верхньолужицька |
| γέμω «я повен» | грецька |
| густы́ | давньоруська |
| густый | давньоруська |
| gùmt | латиська |
| guosts «велика кількість, стадо» | латиська |
| gánstus «багатий» | литовська |
| gruñzti «стискати; ламати» | литовська |
| густ | македонська |
| gusty | нижньолужицька |
| gǫstă (с. р.) | полабська |
| gęsty | польська |
| gǫstъ | праслов’янська |
| *gomola «брила, кулька» | праслов’янська |
| *gǫzъ | праслов’янська |
| густо́й | російська |
| густ | сербохорватська |
| hustý | словацька |
| góst | словенська |
| гѫстъ | старослов’янська |
| гомі́лка «круглий сир (з кмином)» | українська |
| гуза́ | українська |
| hutný «масивний» | чеська |
| hustý | чеська |
| gumstu «набухати» | ? |
| γόμος «тягар; корабельний вантаж» | ? |
| -to- (пор. з іншим ступенем вокалізму псл. *žęti, žьmǫ, укр. жа́ти, жму) | ? |
| значення «стиснутий,здавлений › › густий» | ? |
| gánstus «багатий» | ? |
кургу́зий «куций»
пов’язання з лит. kiáuras «дірявий» (Bern. IF 10, 159) помилкове;
очевидно, результат видозміни др. *кърногузъ(и), складного слова з першою частиною *кърно- (› корно-), рефлекс якої наявний в укр. карнаву́хий, і другою частиною, пов’язаною з укр. гуза́;
р. кургу́зый «куцохвостий; тісний»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *кърногузъ(и) | давньоруська |
| kiáuras «дірявий» | литовська |
| кургу́зый «куцохвостий; тісний» | російська |
| карнаву́хий | українська |
| гуза́ | українська |
| кърно- (› корно-) | ? |
ляпагу́з «базікало; людина, що не стримує язика» (вульг.)
експресивне складне утворення з основи дієслова ля́пати «базікати» та іменника гуза́ (гу́зно);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ля́пати «базікати» | українська |
| гуза́ (гу́зно) | українська |
| гу́зно | українська |
тригуза «водянка чорна, Empetrum nigrum L.» (бот.)
мотивація назви неясна;
очевидно, складне утворення з основ три і гуза́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тригузі
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| три | українська |
| гуза́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України